Тема дослідження: Природні унікальні об’єкти
Південної Америки
Тривалість: 30 хв
Мета:
·
закріпити й поглибити знання про природні унікальні
об’єкти Південної Америки,
особливості їх географічного положення та формування;
·
вдосконалювати
вміння користуватися різними джерелами географічної інформації для пошуку
необхідних відомостей, їхнього відбору й подальшого подання;
·
формувати
географічну культуру;
·
виховувати
почуття поваги до природнього надбання людства.
Вимоги до рівня підготовки учнів. Учень:
знає – особливості географічного положення, геологічної
будови, рельєфу, клімату, природних зон, висотної поясності материка;
розуміє – закономірності та взаємозв’язки між природними
компонентами;
вміє – застосовувати набуті знання для вирішення екологічних
проблем;
може – спрогнозувати наслідки втручання людини в
природні комплекси.
Методи і прийоми:
картографічний;
Обладнання:
політична карта, фізична карта та кліматична карта Південної Америки, квитки,
постер «Контурна карта Південної Америки», візитівки, маркери.
Допоміжні
матеріали:
Додаток 1. План
опису унікального природного об’єкту
Хід дослідження
1. Вступна частина дослідження
1.1.Учні
заздалегідь готують презентацію-дослідження одного з унікальних природних
об’єктів (Додаток 1). В залежності від кількості учнів у класі, це може бути як
одна дитина, так і група з двох або трьох учнів.
1.2.Налаштуйте
учнів на позитивне сприйняття матеріалів дослідження. Роздайте учням авіаквитки
на рейс Київ – Ріо-де-Жанейро.
2. Основна частина
дослідження
2.1.Запропонуйте
учням прокласти уявний маршрут від Ріо-де-Жанейро до об’єкту свого дослідження.
2.2.Зверніть
увагу, через які країни пролягає цей маршрут. Прослідкуйте за кліматичними
картами, які речі у вашій валізі стануть у нагоді.
2.3.На
постер, що знаходиться на дошці, учні по черзі наносять маршрут та свою візитку
унікального природного об’єкту, заохочують однокласників відвідати його.
2.4.Запропонуйте учням об’єднатися у три-п’ять туристичних фірм та розробити вигідний, з точки зору логістики,
маршрут за презентованими об’єктами.
2.5.
Проведіть релаксаційну паузу «Цікавинки із торбинки». Учні діляться з
однокласниками цікавими фактами по темі дослідження.
2.6. Проаналізуйте з учнями природні унікальні об’єкти за
критеріями «Най, най…». Наприклад: найхолодніший, найпівденніший, найвищий,
найнедоступніший, найбрудніший, найвологіший та інше.
3.Підсумкова частина дослідження.
3.1. Використайте прийом «Творча лабораторія». Запропонуйте вгадати за описом або візитівкою
природний унікальний об’єкт Південної Америки.
3.2.
Підведіть підсумки роботи. Запитайте в учнів про те, чи вдалося досягти
очікуваного результату.
3.3.
Запропонуйте учням провести самооцінювання своєї діяльності на уроці.
3.4.
Повідомте учням домашнє завдання. Ребуси, кросворди, як запропоноване домашнє
завдання, стануть цікавим доповненням тематичного заходу до тижня з географії.
Додатки
Додаток 1
План дослідження унікального природного об’єкту
1.
Назва об’єкту. Поясніть, в чому його унікальність.
3.
Географічні координати та положення на материку.
4.
До якого природнього компоненту об’єкт відноситься та
особливості його формування на даній території.
5.
Короткий опис клімату та природної зони.
6.
Проблеми та перспективи природного об’єкту.
7.
Візитка – емблема.
8.
Який сувенір пропонуєте придбати та які селфі зробити.
Тема: Об’єкти Північної Америки, занесені до спадщини ЮНЕСКО
Дослідження: Розробка та обґрунтування маршруту, що проходить через
об’єкти Північної Америки, занесені до Списку природної спадщини ЮНЕСКО.
Тривалість:
45 хвилин
Мета уроку:
·
ознайомити учнів з об’єктами Північної Америки, що занесені до Списку природної спадщини
ЮНЕСКО;
·
формувати вміння висловлювати власні судження щодо
розробки туристичного маршруту і перспективи його використання в туристичній
галузі, логічно й аргументовано викладати досліджуваний матеріал;
·
розвивати комунікативні здібності, навички колективного
спілкування; сприяти розвитку економічного, підприємницького мислення,
ініціативності, лідерських якостей;
·
виховувати толерантність, повагу до різних культур, любов
до світу.
Після закінчення
уроку учень:
знає природні об’єкти Північної Америки, що занесені до Списку природної спадщини
ЮНЕСКО; можливості використання
природних ландшафтів у туристичній галузі;
розуміє причини
виникнення Списку
природної спадщини ЮНЕСКО;
вміє показувати на
карті природні об’єкти Північної Америки, що занесені до Списку природної
спадщини ЮНЕСКО; висловлювати власну думку щодо аргументації вибору
туристичного маршруту; аналізувати теоретичний матеріал; створювати рекламний
продукт для популярізації маршруту;
може складати
туристичний маршрут; визначати приблизну калькуляцію туристичної подорожі; брати
на себе відповідальність; виявляти ініціативність, лідерські якості,
підприємницькі здібності.
Методи і прийоми:
·
дискусія в групах;
·
прийом «Мозковий штурм»;
·
робота в групах;
·
робота з різними джерелами інформації;
·
метод випереджувального завдання.
Обладнання: атласи; роздатковий матеріал; кольорові
олівці; ручки, фломастери; контурні карти; рухомі схеми маршрутів; кольорові
стікери; листи самооцінювання « Рефлексивна мішень».
Допоміжні
матеріали:
Додаток №1. Конверти з завданнями для груп (5 штук).
Додаток №2. Список природних об’єктів США, що занесені до Списку природної спадщини
ЮНЕСКО.
Додаток №2-А. Додатковий теоретичний матеріал туристичної привабливості
США.
Додаток №2-В. Картографічний матеріал природних об’єктів США.
Додаток №3. Список природних об’єктів Канади, що занесені до Списку природної спадщини
ЮНЕСКО.
Додаток №3-А. Додатковий теоретичний матеріал туристичної привабливості
Канади.
Додаток №3-В. Картографічний матеріал природних об’єктів Канади.
Додаток №4. Список природних об’єктів Мексики, що занесені до Списку природної спадщини
ЮНЕСКО.
Додаток №4-А. Додатковий теоретичний матеріал туристичної привабливості
Мексики.
Додаток №4-В. Картографічний матеріал природних об’єктів Мексики.
Додаток №5. Виступ «Інвестора».
Додаток №6. Калькуляція туристичного маршруту.
Додаток №7. Картка проведення кастингу проектів « Залучи інвестора».
Хід уроку:
1. Вступна частина.
1.1.
Привітайтеся з учнями, поцікавтеся їхнім настроєм,
побажайте плідної праці та позитивних емоцій під час уроку. Налаштуйте учнів на
роботу. Запропонуйте визначити власну готовність до уроку, нагадайте про
необхідність бути активними, уважними, дієвими.
1.2.
Запитайте учнів, чи люблять вони подорожувати та які об’єкти їх більше
приваблюють(історичні, культурні, природні, археологічні).
1.3.
Використайте методичний прийом «мозковий штурм» Попросіть
учнів висловитися стосовно того, чому краще подорожувати з гідом у складі
екскурсійної групи по чітко визначеному маршруту.
2. Основна частина.
2.1.
Оголосіть тему уроку та сформулюйте разом з учнями його мету.
2.2.
Запропонуйте взяти участь у дискусії. Темою дискусії
стане визначення унікальних природних об’єктів Північної Америки, особливості
їх розташування відповідно певних регіонів (західна, центральна, східна частина
США, Канада, Мексика).
2.3.
Об’єднайте учнів у 5 груп, запропонуйте сісти за окремі столи та обрати
керівника групи. Видайте кожній групі атласи, наочний матеріал (Додаток № 2, 3,
4), конверти з завданням для груп (Додаток № 1) та допоміжні матеріали (кольорові
олівці, стікери, фломастери). Дайте учням 10 хвилин для опрацювання завдань.
2.4.
Стежте за обговоренням у групах. Ви, мабуть, побачите
певну розбіжність думок серед учнів. Нагадайте учням, що важливим завданням
уроку є здатність відокремити суттєву інформацію від другорядної – не кожна
інформація має однакову ціну.
2.5.
Проведіть вправу «Залучи інвестора». Два учні класу
оголошують про кастинг туристичних проектів за визначеними критеріями
оцінювання (Додаток № 8).
2.6.
Попросіть учнів підготуватися до виступу: розподілити
ролі між учасниками групи. Простежте, щоб були задіяні всі члени групи.
2.7.
Запросіть учнів до презентації туристичних маршрутів над
якими учні працювали згідно інструктивних карт.
2.8.
Під час представлення роботи учні використовують
динамічний ілюстративний матеріал, який розміщують на великій контурній карті
(на дошці). Поступово, після кожного виступу, формуються нитки туристичних
маршрутів Північної Америки та вартість запропонованих подорожей.
3. Підсумкова частина.
3.1.
Надайте слово «Інвестору», який зробить власний вибір
щодо інвестиційного проекту, спираючись на результативність представлених
туристичних маршрутів, цікавих ландшафтів та прибутковості проектів.
3.2.
Підведіть підсумок уроку. Попросіть учнів заповнити
картку самооцінювання « Рефлексивна мішень» (Додаток № 6).
3.3.
Підведіть підсумок уроку, запитайте учнів, що виявилося
для них найскладнішим, а що було приємним. Заохочуйте їх, щоб вони поділилися
своїми думками.
3.4.
Висловіть свою думку щодо проведення уроку, діяльності
груп, роботи кожного учня на уроці. Подякуйте за співпрацю. Прокоментуйте ідеї
учнів щодо вибору туристичного маршруту.
3.5.
Оголосіть домашнє завдання: опрацювати відповідний текст
до теми та скласти есе на тему: «Ми не успадкували Землю від наших предків; ми
беремо її в позику у наших нащадків».
Додатки
Додаток № 2
Список об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО в США
У списку
об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО в США налічується 20 найменувань (станом на 2010 рік), 14 з них
є природними об'єктами.
|
№
|
Зображення
|
Назва
|
Місцеположення
|
Час створення
|
Час внесення до списку
|
 |
|||||
 |
Аляска
(разом з канадським національним парком |
1979,
1992,
|
|||
 |
—
|
||||
 |
|||||
 |
|||||
 |
|||||
 |
|||||
 |
|||||
 |
|||||
 |
Міжнародний
Парк Світу Вотертон-Лейкс–Глейшер
|
||||
 |
—
|
||||
 |
|||||
 |
|||||
 |
|||||
Додаток № 2-А
Додаткова інформація щодо туристичної привабливості США
Сполучені Штати Америки є світовим політичним і економічним лідером. За
загальним обсягом внутрішнього валового продукту зі США може зрівнятися лише
Європейський Союз. Китай, який займає 2 місце у світі за обсягом ВВП,
поступається США майже у 2 рази.
Територія країни поділяється на високу гористу, переважно посушливу західну
частину, яка зайнята Кордильєрами, і здебільшого рівнинну вологу східну частину
(лише вздовж Атлантичного узбережжя простягнулися давні середньовисокі гори
Аппалачі). Центр країни займають обширі Внутрішні рівнини (Центральні і Великі).
Кожен із регіонів по-своєму привабливий і цікавий з точки зору організації
туристичної діяльності.
Така різноманітність умов, ресурсів і просторового розташування сприяє
розвиткові практично всіх видів туризму і задовольняє всі потреби пересічного
споживача туристичних послуг. Наявність мальовничих місць сприяє розвитку
туризму, орієнтованого на використання природних ресурсів – у країні створено
більше 350 національних парків і заповідників загальною площею понад30 млн га,
які мають світову славу і приймають до 300 млн туристів за рік. Завжди багато
відвідувачів у Єллоустоні, Великому Каньйоні, Каньйонленді, Ачезі, Титані,
Ґлешієрі, Олімпіку, Йосеміті, Мамонтовій печері та на територіях багатьох інших
цікавих об'єктів. Неважко помітити, що більшість із них зосереджена на заході
країни в Гірських і Тихоокеанських штатах.
Знайомство із національними парками США найкраще розпочинати із Єллоустона –
найстарішого національного парку США і світу, заснованого у 1872 р. Єллоустон
розташований у північно-західній частині штату Вайомінг на висоті 2 300 м. Його
площа – 900 тис. га. Щороку до парку приїздить до 3 млн. туристів. Їх
приваблюють Мамонтові гарячі джерела з терасами і знаменита долина гейзерів, де
найбільший інтерес викликає гейзер Олд Файтфул, який через кожні 80 хвилин
викидає фонтан води на висоту майже 100 м. Не менш цікаве і високогірне озеро
Єллоустон з однойменною річкою, що витікає із нього й утворює мальовничий
каньйон із ланцюгом водоспадів.
У центрі континентальної частини США розкинулися Великі рівнини, які у
широтному напрямку розрізаються притоками Міссісіпі. Як нагадування про
екологічні аномалії у штаті Південна Дакота заснований національний парк «Бедлендс» - «погані, дурні землі». Це – одна з типових ділянок у передгір'ях Кордильєр, складених товщами
пухких порід, які в умовах посушливого клімату легко розмиваються зливовими
опадами і піддаються вітровій ерозії. У результаті утворюється складна,
заплутана мережа розгалужених ярів, розділених вузькими вододілами-гребенями,
що перетворює ці землі в важко прохідні ділянки, непридатні для господарського
використання.
У Каліфорнії багато й інших визначних місць. Серед них – Долина Смерті,
оголошена національним пам'ятником природи. Долина Смерті – одна із найбільш
глибоких, пустельних і безводних западин світу. Її абсолютна висота складає 86
м нижче рівня моря. Температура повітря у долині досягає +60оС.
Виняткова сухість призводить до інтенсивної вітрової ерозії на схилах
довколишніх хребтів. Свою назву унікальний природний об'єкт отримав у 1849 р.
після загибелі у цьому районі групи золотошукачів.
На плато Колорадо сформувався один із найглибших каньйонів світу. Річка
Колорадо "створила" це диво у своїй середній течії. Американці ж
створили у долині річки низку національних парків: Гранд Каньйон, Ґлен Каньйон,
Каньйонлендс, Брайс Каньйон, які своїми фантастичними краєвидами приваблюють
туристів із усього світу.
За межами континентальної частини країни розташовані два штати - Гавайї та
Аляска – своєрідні природні і туристичні антиподи. Гавайські острови
розмістилися в центрі Тихого океану і є "меккою" для туристів.
Атмосфера свята і безтурботність – головні враження, за якими мандрують на
Гавайські острови; сонце, вода і пісок – головні туристичні ресурси островів.
Аляску називають "краєм білого мовчання". Тут багато гігантських
гір, льодовиків, фіордів, а також річок, що впадають у Північний Льодовитий
океан, озер та лісів. На території штату створено 8 національних парків, у тому
числі найбільший у США – парк Врангеля. Досить багато жителів США проводять
літню відпустку саме на Алясці. Популярними є екологічні тури задля
спостереження за життям тварин і птахів, круїзи уздовж узбережжя, спортивне
полювання і рибалення.
Додаток № 2-В
Нанести на контурну карту природні
об’єкти спадщини ЮНЕСКО, що розташовані на території США (географічні об’єкти:
гори, річки, озера, водоспади).
Додаток № 2-С
Обрати
з переліку, найцікавіших на вашу думку, 5 природних об’єктів Західної ( Східної, Центральної) частини США. На контурній карті
червоним олівцем позначити туристичний маршрут у цьому регіоні.
Додаток № 3
КАНАДА
Найбільша країна Західної півкулі, друга за величиною країна світу (площа - майже 10 млн км2), Канада простирається на 7 700 км із заходу на схід і на 4 600 із півночі на південь. Загальна кількість населення країни становить 33,5 млн осіб. Столиця Канади – місто Оттава.
Єдиний сухопутний сусід Канади – США, «прозорий» кордон з якими перетворився на значний чинник соціально-економічного
розвитку країни. Повною мірою це стосується і туризму. Американці – головні
споживачі канадського туристичного продукту.
Значну частину території Канади займають ліси
(дугласія, кедр, ялина, сосна, ялиця, клен). У країні величезна кількість річок
(найбільші – Св. Лаврентія, Саскачеван, Юкон) і озер (Верхнє, Велике Ведмеже,
Гурон, Ері, Онтаріо). Є тут і величезні гірські масиви (Кордильєри, Скелясті
гори, Аппалачі) і неосяжні простори Внутрішніх рівнин, і навіть невеликі
ділянки полинових пустель.
Більша частина території країни лежить в області вічної
мерзлоти. Клімат переважно помірний і субарктичний, трохи вологіший і м'якший
на західному і східному узбережжях, де зими досить теплі, а літо не дуже жарке.
У центрі країни клімат різко континентальний і посушливий, однак у горах
У країні станом на початок 2010
р. нараховується 39 національних парків і заповідників: Банфф – найстаріший
національний парк країни і найбільш відвідуваний парк світу; Йохо із водоспадом
Такаккау, каньйонами і карстовими печерами; Вуд-Баффало із найбільшою чередою
бізонів; Джаспер із льодовиками і гарячими джерелами та ін.(табл. 1).
Національні природні парки –
основа розвитку природоорієнтованого туризму. Кожна провінція і територія
Канади відома по-своєму. Недарма говорять про Канаду із «багатьма обличчями»,
маючи на увазі її адміністративно-територіальний поділ на 10 провінцій і 3
території, які відрізняються соціально-економічними особливостями розвиту,
природною і культурною самобутністю.
Онтаріо – найбільша за чисельністю населення та
економічно розвинута провінція країни. У її межах розташована низка
природоохоронних територій, велика кількість річок і найчистіших озер. Але
туристичною «візитівкою» Онтаріо є Ніагарський водоспад, найцікавіша частина якого («Велика підкова») розміщується саме на канадській території.
Таблиця 1
Національні
парки Канади
|
Національний парк
|
Площа, тис. км2
|
Рік
створення
|
Головні
природні й історичні атракції
|
|
Ауюіттук
|
19,7
|
2001
|
Мис Пенні-Айс – 6 000 км2 льоду і снігу.
|
|
Банфф
|
6,6
|
1885
|
Льодовики, сніжники і термальні джерела.
|
|
Вапуск
|
11,5
|
1996
|
Форт принца Уельського; завод Йорк; ділянки арктичної пустелі з
унікальним тваринним світом.
|
|
Вуд-Баффало
|
44,8
|
1922
|
Одна з найбільших у світі внутрішня дельта, утворена річками Атабаска і
Піс-Рівер; найбільша на континенті череда бізонів (близько 2 500 голів);
місця гніздування американських журавлів і пеліканів.
|
|
Глейшер
|
1,3
|
1886
|
Перевал Роджерс; природні комплекси, які з висотою змінюються від
тропічних лісів до арктичних пустель; ділянки трансконтинентальної залізниці.
|
|
Джаспер
|
10,9
|
1907
|
Льодовик Атабаска; термальні джерела; гірські краєвиди.
|
|
Йохо
|
1,3
|
1986
|
Озера Емералд, О'Хара; водоспад Такаккаку; вапнякові печери.
|
|
Наханні
|
4,8
|
1976
|
Каньйон річки Саут-Наханні і водоспад Віргінія; термальні джерела.
|
|
Фанді
|
0,2
|
1948
|
Морські прибережні системи: у затоці Фанді перепади висот води між
припливом і відпливом можуть досягати 18 м; плато Каледонія; близько 20
водоспадів.
|
|
Принс-Альберт
|
3,9
|
1927
|
Череда бізонів; популяція білого пелікана; культурні об’єкти, пов’язані з
життям індіанців.
|
Франкомовний Квебек - найбільша за площею
адміністративно-територіальна одиниця Канади. Квебек відрізняється
різноманіттям ландшафтів: приозерні і прибережні території, ліси.
Нова Шотландія із трьох сторін оточена океаном.
Провінція відома широкими пляжами, національними парками, індіанськими
резерваціями. Тут розташований великий яхтовий центр Ярмут, парк французьких
колоністів Порт-Руаяль в Аннаполісі. Як серед туристів, так і серед місцевих популярним
є морське рибалення.
Острів Принца Едуарда часто називають «садовою» провінцією. Основою її економіки є сільське господарство, рибальство і
туризм. На острові, який сам по собі є цікавим туристичним об'єктом, часто
проводяться фестивалі й інші культурні заходи і пропонується різноманітний
відпочинок: велосипедні маршрути, які знайомлять з пам'ятками архітектури,
серед яких є численні маяки, екологічні тури до заповідних місць,
пляжно-купальний відпочинок тощо. Столиця провінції – місто Шарлоттаун є
центром круїзного туризму.
Айсбергами біля берегів відома провінція Ньюфаундленд і Лабрадор. Ці плаваючі крижані гори надзвичайно
гарні, величні, привабливі. Місцева туристична індустрія зробила їх головною
визначною пам'яткою цих місць.
Провінція Саскачеван – степовий і озерний край, «житниця Канади». У провінції проживають нащадки переселенців з Німеччини, Скандинавії. Але
саме вихідці з України зробили провінцію головним виробником зерна в країні.
Туристичними «родзинками» Саскачевану є мальовниче озеро Атабаска, мінеральні води (Мусс Джо - один
із найбільших бальнеологічних центрів Західної Канади) і літні табори для
підлітків, які організовує академія Королівської канадської кінної поліції, що
базується у місті Реґіна. Варто зазначити, що сама Королівська канадська кінна
поліція є предметом особливої гордості й уваги. У Саскачевані пропонуються
спеціальні тури для ознайомлення з історією і сьогоденням поліцейських.
Альберта – край ландшафтного різноманіття. Скелясті
гори на заході і прерії на сході створюють прекрасні умови для розвитку
туризму. В Альберті розташовані відомі національні парки з мальовничими
краєвидами – Вуд-Баффало, Джаспер та ін. У провінції видобувається левова
частка канадської нафти. Столицею Альберти є місто Едмонтон, де туристи мають
можливість відвідати Королівський музей Альберти, музеї авіації та залізниці.
Цікавим об'єктом є Українське культурне село – місце демонстрації українських
поселень у Центральній і Східній Альберті 1892-1930 років.
Британська Колумбія – західна гориста провінція
Канади. Це – край гір, озер, численних річок і зелених долин. Столицею провінції
є місто Ванкувер – великий портово-промисловий комплекс, культурний і
спортивний центр Канади. Британське видання The Economist тричі (2005, 2007,
2009 рр.) присвоювало Ванкуверу звання «краще місто Землі». Центральна частина столиці
розташована біля підніжжя величних гірських піків, вкритих протягом року
сніговими «шапками», на березі морської бухти. Серед ванкуверців і гостей міста великою
популярністю користується приморська набережна і парк Стенлі – 400 га кедрового
лісу, океанарій, розміщена просто неба колекція індіанських тотемів. У 1971 р.
у місті відкрито Музей століття, до складу якого ввійшли планетарій і Морський
музей. Знаний Ванкувер й історичним центром Ґестаун з будівлями ХІХ ст.
Юкон – територія легендарної «золотої лихоманки» початку XX ст. Суворий край із незайманою дикою природою розкинувся на
площі 500 тис. км2 між Аляскою і Північно-Західними Територіями
Канади. Велику частину Юкону займають Кордильєри, а на самій півночі, на
арктичному узбережжі тягнеться тундра. Адміністративний центр – Уайтхорс.
Нинішній Юкон приваблює шанувальників суворої північної природи, полювання і
річкового рибалення.
Додаток № 3-А
Список об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО в Канаді
В списку об'єктів Світової
спадщини ЮНЕСКО в Канаді налічується
15 найменувань (станом на 2014 рік), 11 з них є природними об'єктами.
|
№
|
Зображення
|
Назва
|
Місцеположення
|
Час створення
|
Час внесення до списку
|
|
1
|
 |
—
|
|||
|
2
|
 |
||||
|
3
|
 |
||||
|
4
|
 |
||||
|
5
|
 |
||||
|
6
|
 |
||||
|
7
|
 |
—
|
1984,
|
||
|
8
|
 |
||||
|
9
|
  |
||||
|
10
|
 |
||||
|
11
|
 |
Скелі
зі скам'янілостями вДжоггінсі
|
—
|
Додаток № 3-В
Нанести на контурну карту об’єкти природної
спадщини ЮНЕСКО, що розташовані на території Канади.
Додаток № 3- С
Обрати
з переліку 5 природних об’єктів Канади, найцікавіших на
вашу думку. На контурній карті червоним олівцем позначити туристичний маршрут у
цьому регіоні.
Додаток № 4
Список об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО у Мексиці
Мексика, як одна з колоніальних країн,
володіє дивовижною спадщиною, більша частина якої засновується на стародавніх
цивілізаціях. У списку Світової
спадщини ЮНЕСКО в Мексиці (на 2014 рік)
знаходиться 32 об’єкти, це становить 3,2% від загальної кількості (1007 на 2014
рік). За кількістю об’єктів Мексика займає І місце серед латиноамериканських
країн.
До списку входять такі об'єкти: 5 природних; 27 культурних (13
доколоніальної і 14 постколоніальної епохи); 10 об'єктів визнані шедеврами
людського генія; 4 об'єкти визнані природними феноменами виняткової краси та
естетичної важливості. Крім цього, станом на 2014 рік, 25 об'єктів на території держави
знаходяться в числі кандидатів на включення до спадщини, в тому числі 11 – за
культурними, 4 – за природними, 4 – за змішаними критеріями.
|
№
|
Зображення
|
Назва
|
Місцеположення
|
Час створення
|
Час внесення до списку
|
 |
|||||
 |
штат Кінтана-Роо
|
||||
 |
Агавовий ландшафт і стародавні заводи Текіли
|
штат Халіско
|
—
|
||
 |
—
|
||||
 |
—
|
||||
Додаток № 4-А
Мексиканські Сполучені Штати –
одна із ключових латиноамериканських країн із потужним природно-ресурсним
потенціалом, що розташована на півдні Північної Америки. Мексика – федеративна республіка у складі 31 штату і
столичного округу. Площа країни складає майже 2 млн км2. Її населяє
111,2 млн осіб. Столиця – Мехіко.
У посушливих районах переважає пустельна і
напівпустельна природна рослинність, у вологих – панують тропічні ліси, у горах
на півночі – хвойні. На основі лісових і ландшафтних ресурсів у країні створена
мережа національних парки: Каньйон-дель-Ріо-Бланко, Невадо-де-Толука, Босенчев,
Кумбрес-де-Монтеррей із гірськими сосновими лісами, Ла-Молінче і
Піко-де-Орісаба зі знаменитими вулканами, заповідник рідкісних птахів Селестум
та ін.
Потужним чинником розвитку
туристичної індустрії стала багата культурна спадщина. Особливої популярності
набули центри найдавніших Американських цивілізацій майя та ацтеків –
Чічен-Іца, Майяпан, Паленке, Теотіукан, Ушмаль, де збереглися чудові зразки
архітектури і мистецтва: піраміди, залишені ацтеками, культові споруди, кам'яні
укріплення, давні поселення і житлові будинки. Високу пізнавальну цінність
мають пам'ятки іспанської колоніальної доби у містах Пуебла, Гвадалахара,
Кампече, Ель-Тахін і багатьох інших центрах, розкиданих територією країни.
Не менш знаним є курорт Акапулько на березі Тихого
океану. Він славиться своїми прекрасними пляжами, розкішними готелями,
насиченим нічним життям і казино. Сприятливий клімат і бухта Акапулько, яка
належить до найкрасивіших у світі, щороку ваблять до міста мільйони туристів.
Головним організаційним центром туристичної індустрії
є столиця країни. Мехіко називають містом архітектурних пам'яток і музеїв. У
місті нараховується понад 1 400 унікальних будівель і монументів, 10
археологічних парків, більше 100 музеїв. Історичний центр Мехіко включений до
списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Першорядними пам'ятками Мехіко є піраміда
ацтеків, замок Чапультепек, Національний кафедральний собор, муніципальний і
національний палаци. Серед музеїв поза конкуренцією перебуває Національний
музей антропології. Його експозиція включає всесвітньовідомі експонати: Камінь
Сонця, який називають календарем ацтеків, велетенські кам'яні голови ольмеків ,
знайдені у джунглях поблизу Табаско і Веракрусу, скарби цивілізації майя із
Чічен-Іци та Паленке.
Додаток № 4-В
Нанести на контурну карту природні об’єкти спадщини ЮНЕСКО,
що розташовані на території сучасної Мексики ( географічні об’єкти: гори,
річки, озера, водоспади ).
Додаток № 4-С
Обрати 5 природних об’єктів Мексики, що занесені до спадщини ЮНЕСКО. На
контурній карті червоним олівцем позначити туристичний маршрут у цьому регіоні.
Додаток 5
Завдання для групи
Ви представники туристичної компанії. Іноземний інвестор має
бажання інвестувати значні кошти в туристичний бізнес. Інвестор проведе кастинг
5 компаній туристичних агенцій. Кошти отримає та фірма, яка найбільш яскраво
презентує туристичний маршрут і запропонує рекламну акцію щодо популярізації
маршруту. У роботі використовуйте наступний алгоритм:
1.
Встановити приналежність та місце розташування природних
об’єктів спадщини ЮНЕСКО відповідного регіону Північної Америки (Додатки №2, 3,4).
2.
Нанесіть на контурну карту географічну номенклатуру
(назва природних об’єктів та найближчі: річки, озера, міста ).(Додаток № 2 – В, 3- В, 4 -В).
3.
Обрати з загального переліку 5 найцікавіших, на вашу
думку, природних об’єктів спадщини ЮНЕСКО у Північній Америці (Додаток № 2 – А, 3 – А, 4 - А).
4.
Прокласти нитку туристичного маршруту в даному регіоні та
червоним олівцем з’єднати об’єкти на
маршруті.
5.
Заповнити картку «Калькуляція маршруту» (Додаток 6),
розрахувати приблизну вартість туристичної подорожі.
6.
Запропонувати шляхи популяризації обраного маршруту серед
туристів різної категорії (молодь, старший вік, іноземні туристи, американці
тощо).
7.
Презентувати маршрут під час кастингу (у виступі
приймають участь всі члени команди).
Додаток 6
Калькуляція туристичного
маршруту
|
№
|
Туристичні об’єкти на маршруті
|
Відстань, у км
|
Вартість переїзду
|
Вартість вхідного квитка
|
Додаткові витрати
|
|
1
|
|
|
|
|
|
|
2
|
|
|
|
|
|
|
3
|
|
|
|
|
|
|
4
|
|
|
|
|
|
|
5
|
|
|
|
|
|
*Вартість
транспортного трансферу, розрахунок на 1 км =0, 20 дол. США
**Вартість
вхідного квитка на територію національного парку 10 дол.США
Основні розрахунки:
·
Собівартість маршруту становить _______________________
·
Рентабельність проекту 10% _________________________
·
Загальний прибуток від подорожі групи н а 10 осіб
становить___________________________________________
·
Чистий прибуток компанії після реалізації
проекту__________
Додаток 7
Картка
проведення кастингу проектів « Залучи інвестора»
Інвестори заповнюють під час презентації туристичних
маршрутів за встановленими критеріями. Оцінюється робота груп за 5-бальною
шкалою.
|
Критерій
оцінки
|
Фірма №1
|
Фірма №2
|
Фірма №3
|
Фірма №4
|
Фірма №5
|
|
Розрахунок
собівартості
|
|
|
|
|
|
|
Рентабельність
проекту
|
|
|
|
|
|
|
Загальний
прибуток
|
|
|
|
|
|
|
Чистий прибуток
|
|
|
|
|
|
|
Рекламна
акція проекту
|
|
|
|
|
|
|
Робота в команді
|
|
|
|
|
|
Пирогов І.А., Філончук З.В.
Методика
проведення дослідження при вивченні розділу «Материки»
Дослідження
з теми «Здійснення
уявної подорожі уздовж 50-ї паралелі Євразії. Виявлення природних
закономірностей за маршрутом слідування, складання карти маршруту з позначенням
країн та унікальних природних об’єктів» пропонуємо як урок-дослідження (за календарним
планом урок №56).
Тема: Здійснення
уявної подорожі уздовж 50-ї паралелі Євразії. Виявлення природних
закономірностей за маршрутом слідування, складання карти маршруту з позначенням
країн та унікальних природних об’єктів.
Мета:
·
визначити природні
закономірності у межах помірного поясу Євразії та
пояснити їх;
·
формувати картографічну компетентність
учнів у процесі роботи з тематичними картами атласу;
·
розвивати вміння визначати наслідки впливу
діяльності людей на екологічний стан навколишнього середовища.
Вимоги до рівня підготовки учнів. Учень:
знає – закономірності розміщення природних зон Євразії;
розуміє – причини різноманіття природи Євразії;
вміє – пояснити відмінності природних комплексів у межах помірного
поясу Євразії;
може – визначити за тематичними картами особливості природних
комплексів Євразії; позначати на контурній карті географічні об’єкти та
маршрути.
Методи і прийоми:
·
картографічний;
·
порівняльний;
·
історичний;
·
робота в групах;
·
проблемне питання.
Обладнання: комплект карт материка Євразія, допоміжні матеріали, контурні
карти, олівці.
Допоміжні матеріали:
Додаток 1. План дослідження з
теми «Здійснення уявної подорожі
уздовж 50-ї паралелі Євразії. Виявлення природних закономірностей за маршрутом
слідування, складання карти маршруту з позначенням країн та унікальних
природних об’єктів».
Додаток 2. Зміна природних
зон Євразії уздовж 500
пн. ш.
Додаток 3.
Особливості розміщення природних зон Євразії.
Додаток 4.
Розташування країн на материку Євразія уздовж 500 пн. ш.
Додаток 5. Унікальні
природні об’єкти Євразії у тих країнах, які перетинає паралель 500 пн.
ш.
Хід уроку-дослідження
I. Вступна
частина дослідження.
1.1. Запропонуйте учням визначити основну причину різноманіття природи
Євразії. Вислухайте відповіді учнів. Підкресліть що, основною причиною
утворення природних зон – є зміна кліматичних умов на материку.
1.2. Зазначте, що на формування природних зон
впливають як зональні, так і азональні фактори. Зверніть увагу учнів на те, що
різноманітність природних зон Євразії пов`язана з великими відмінностями
кліматичних умов (поєднання тепла і вологи) і особливостями будови поверхні
материка.
1.3. Запропонуйте учням здійснити уявну подорож уздовж
500 пн. ш. Визначте проблему, що потребує розв’язання по
завершенню подорожі, та конкретизуйте її. Зазначте, що дане дослідження
потребує опрацювання значної кількості інформативних джерел.
ІІ.
Основна частина дослідження.
2.1. Об’єднайте
учнів у п’ять дослідницьких
груп.
Укажіть необхідні джерела інформації та надайте завдання щодо їх опрацювання. Разом з учнями складіть
план дослідження (додаток 1).
2.2. Запропонуйте учням визначити ті
природні зони, які перетинає паралель500 пн. ш. (додаток 2). Організуйте
роботу учнів із контурною картою для позначення природних зон Євразії уздовж
маршруту слідування.
2.3. Надайте
слово кожній групі для презентації природних особливостей природних зон: 1
група - широколисті
ліси; 2 група – лісостеп та степ; 3 група - пустелі та напівпустелі; 4 група - перемінно-вологі
ліси; 5 група – тайга.
2.4. Після завершення цього етапу роботи у кожного
учня на контурній карті має бути позначено маршрут подорожі та природні зони,
через які він проходить.
2.5. Зробіть узагальнюючий висновок щодо зміни
природних умов уздовж
маршруту слідування. Наголосіть на тому, що оскільки
територія Євразії лежить в усіх кліматичних поясах Північної півкулі, тут
сформувалися всі природні зони цієї півкулі. Значне простягання Євразії з півночі на південь та
наявність великих рівнинних просторів сприяли чіткому прояву тут широтної
зональності. Проте, через зміну кліматичних умов Євразії від узбережжя вглиб
материка, відбувається зміна природних зон із заходу на схід (додаток 2). Зверніть увагу учнів на те, що
паралель 500 пн. ш. перетинає і гірські системи, в яких представлена
висотна поясність.
2.5. Разом з учнями
складіть узагальнюючу таблицю «Особливості розміщення природних зон Євразії»
(додаток 3).
2.7.
Організуйте роботу в групах щодо позначення на контурній карті назв країн уздовж
500 пн. ш. та підготовки до презентації унікальних природних
об’єктів у цих країнах (випереджувальне завдання). Нагадайте учням, що форма
презентації може бути у вигляді окремих сторінок усного журналу, відео,
слайд-шоу тощо.
2.8. Нагадайте
учням, що на території Євразії розташовані 95 незалежних держав. Запропонуйте
представити країни, що розташовані
уздовж маршруту слідування, на політичній карті світу біля дошки (додаток 4). Надайте
слово учням для презентації унікальних природних об’єктів у цих країнах
(додаток 5).
ІІІ. Підсумкова частина дослідження.
3.1. Підведіть
підсумки роботи. Запитайте учнів, чи вдалося досягти очікуваного результату та
виконати план дослідження.
3.2. Запропонуйте
лідерам груп оцінити роботу своїх товаришів.
3.3.
Повідомте учням домашнє завдання.
Додатки
Додаток 1.
План
дослідження з теми «Здійснення уявної подорожі уздовж 50-ї паралелі Євразії. Виявлення
природних закономірностей за маршрутом слідування, складання карти маршруту з
позначенням країн та унікальних природних об’єктів».
1. Встановити особливості розміщення природних зон Євразії.
2. Скласти
карту маршруту слідування.
3. Виявити
природні закономірності за маршрутом слідування. Встановити зміни природних зон
на материку Євразія уздовж 500пн.ш.
4.
Визначити, за політичною картою, держави, які знаходяться на 500 пн.
ш., позначити їх на контурній карті.
5. Навести
приклади унікальних природних об’єктів у цих країнах.
6. Зробити
висновки.
Додаток 2
Зміна природних зон материка Євразія уздовж
500 пн. ш.:
-
широколисті ліси;
-
лісостеп та степ;
-
пустелі та напівпустелі;
-
степ та лісостеп;
-
перемінно-вологі ліси;
-
зона тайги.
Додаток 3
Особливості розміщення природних зон
Євразії
|
№ з/п
|
Особливості розміщення природних зон Євразії
|
|
1.
|
Чіткий прояв
широтної зональності на рівнинах у внутрішніх частинах материка.
|
|
2.
|
Порушення
широтної зональності в розміщенні природних зон на заході і сході материка.
|
|
3.
|
Найбільшу площу
займають природні зони помірного поясу.
|
|
4.
|
Значне поширення
пустельних зон.
|
|
5.
|
Різноманітні
прояви та значне поширення висотної поясності.
|
Додаток 4
Розташування країн на материку Євразія уздовж 500пн.
ш.:
-
Франція (Париж);
-
Бельгія (Брюссель);
-
Люксембург (Люксембург);
-
Німеччина (Берлін);
-
Чехія (Прага);
-
Польща (Варшава);
-
Україна (Київ);
-
Росія (Москва);
-
Казахстан (Астана);
-
Монголія (Улан-Батор);
-
Китай (Пекін).
Додаток 5
Унікальні природні об’єкти Євразії у
країнах,
які перетинає паралель 500 пн. ш.
Біловезька пуща – державне
заповідно-мисливське господарство на південному заході Білорусі (в межах Гродненської і Брестської областей) та на
території Польщі, розташоване на
вододілі річок Бугу, Німану і Прип'яті. Загальна площа 76 700 га, з яких 72 000
га знаходиться в Білорусі, а 4 700 га в Польщі. Назва «Біловезька пуща» походить від збудованої тут у XIII столітті Білої вежі.
80% території Біловезької Пущі
Білорусі – незаймані ліси, в яких налічується понад 20 видів деревних рослин. З них найпоширеніші – сосна,
ялина, дуб, граб,
береза, вільха, ясен.
Флора представлена 900 видами
судинних спорових і насінних рослин, що становить 64% видового складу рослин,
що ростуть на території Білорусі. Хвойні породи представлені сосною звичайною та ялиною європейською, а також
рідкісною в регіоні ялицею білою. Поблизу
південної околиці пущі проходить межа суцільного поширення ялини; листяні
представляють: дуб черешчатий, береза бородавчата та пухнаста, граб, вільха чорна, ясен звичайний, осика. Значно рідше зустрічаються дуб скельний, в'язи шорсткий і гладкий. У пущі зростає
приблизно 260 видів мхів, більше 290 видів лишайників та 570 видів грибів.
Біловезькі ліси відрізняються
наявністю ділянок незайманих лісів. В основному (більше половини) представлені високовіковими
деревостоями (100–200 років), що сформувалися і розвиваються у відносно природних
умовах. Є ділянки у віці 250-350 років, збереглися окремі дерева у віці 300-600 років. Хвойні ліси
становлять 68,8% лісопокритої площі і представлені переважно сосновими лісами
(58,0%), ялинові 10,7%. Широколистних лісів в пущі 5,8%, приблизно стільки ж
дрібнолистних похідних лісів. Поширені листяні корінні болотні ліси (18,7%).
Мохові і трав'яні болота займають площу 3,16 тисяч га. Болота як регулятори
газового складу атмосфери та гідрологічного режиму відіграють важливу роль у
підтриманні стабільності екосистем Біловезької пущі та збереження її
біорізноманіття.
Фауна пущі налічує більше 10
тисяч видів. Тут
мешкає 59 видів ссавців, зокрема найкрупніший представник сучасної європейської
фауни – зубр. Найчисленніші
гризуни – 20 видів. Серед них найбільш примітним є бобер.
З хижаків в пущі мешкають вовк,
лисиця, рись,
куниця лісова. Крупні копитні – дикий кабан, олень благородний, сарна,
лось – є мисливськими видами і
чисельність їх оптимізується.
У Біловезькій пущі і її околицях
нараховано 227 видів птахів,
40 з них занесені в Червону книгу Республіки Білорусь.
Налічується 11 видів земноводних і 7 видів плазунів. У водоймах мешкає 24 види риб.
Найчисленніші щука, плотва, лин, йорж,
окунь. Біловезька пуща має багатющу фауну
безхребетних. Тільки комах тут налічується близько 8500 видів.
Джерело : http://uk.wikipedia.org/wiki
Ленські стовпи
– геологічне утворення і однойменний національний природний парк в Росії,
на березі ріки Лени. Знаходиться в Хангалаському улусі Якутії в 104 км від міста Покровська та 60 км в верх за течією від
міста Якутська. Ленські стовпи являють собою комплекс вертикально
витягнутих скель, складених кембрійськими вапняками висотою більш ніж в 150 метрів, які тягнуться
приблизно на відстань у 80 кілометрів вздовж берега Лени, і глибокою долиною прорізують Приленське плато. Найбільшої
щільності стовпи досягають між селищами Петрівське і Тит-Ари.
У тектонічному відношенні Ленські
стовпи лежать в межах Сибірської платформи. Початок формування
гірських порід, що склали дану пам'ятку природи, зазвичай датують раннім кембрієм – 560-540 млн. років тому.
Формування Ленських стовпів як форми
рельєфу датують набагато більш пізнім періодом – близько 400 тис. років
тому, тобто порівняно недавнім геологічним часом. Територія Сибірської платформи піддавалася поступовому
підняттю, результатом чого стало виникнення розломів та формування глибоких
річкових долин. Це призвело до активізації карстових
процесів, які, поряд з тривалим ерозійним вивітрюванням породили настільки різноманітні форми
скель, складених карбонатними породами. Тут були знайдені останки мамонтів, бізонів,
волохатих носорогів і багатьох інших тварин.
Природний парк «Ленські стовпи» був
створений на підставі указу президента Республіки Саха (Якутія) від 16 серпня 1994 року № 837 та постанови уряду від 10 лютого 1995 року і підпорядковується регіональному міністерству охорони
природи. Площа парку – 485 тис. га, парк складається з двох філіалів —
«Стовпи» і «Синський». Основним завданням парку вважається розвиток
екологічного туризму.
Крім широко відомих кам'яних
«стовпів», на території парку є такі об'єкти як піски-тукулани з окремими
ділянками холодної північної піщаної пустелі, стоянка стародавньої людини в
гирлі струмка Дірінг-Юрях, в ході розкопок якої були знайдені кам'яні знаряддя
праці (Дірінгська культура). Парк вважається як одне з найдивовижніших місць на
нашій планеті з ідеальною екосистемою, якої не торкалась людина. Ленські стовпи
увійшли за природними критеріями до списку Всесвітньої
спадщини ЮНЕСКО 2 липня 2012 в ході 36-й сесії Комітету з
Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в Севільї, яка пройшла з 22 червня по 6 липня 2012 року.
Джерело : http://uk.wikipedia.org/wiki
Пла́то
Путора́на – сильно розчленований гірський масив, розташований на північному заході Середньосибірського плоскогір'я. На
півночі і заході плато обривається крутим уступом (800 і більше метрів), тоді
як південна і східна частини характеризуються пологими схилами. Максимальна
висота плато – 1701 м, серед високих вершин гори Камінь
(1562 м), Холокіт (1542 м), Котуйська (1510). На
півночі плато Путорана межує з Таймирським півостровом.
Поверхня плато покрита базальтовими лавовими
потоками, які часто іменують «сибірськими трапами». Вони зустрічаються по всьому
Середньосибірському плоскогір'ю, проте плато Путорана – єдина, крупна ділянка
повністю складений базальтами. Це друге у світі за величиною плато трапу після плато Декан в Індії.
Близькість базальтових порід
привела до виникнення на північному заході плато крупних мідно-нікелєвих рудних родовищ,
з одним з багатющих у світі процентним змістом металів, що видобуваються. За
характером рельєфу є поєднанням
рівного плато та великих ущелин і долин, дно яких
часто затоплене озерами. Рік внесення до
списку ЮНЕСКО – 2010.
Джерело : http://uk.wikipedia.org/wiki
Басейн Убсу-Нур – басейн озера Убсу-Нур, найпівнічніший замкнутий стічний басейн в Центральній Азії. Територія басейну входить до
складу Росії (заповідник Убсунурська
улоговина) і Монголії (район озера Убсу-Нур). Є природоохоронної зоною в обох країнах. Загальна
площа 1 068 853 га.
Улоговина Великих Озер є великою міжгірною
западиною, відокреленою горами Монгольського Алтаю і Гобійського Алтаю на півдні і заході (на півдні
улоговина доходить до пустельної западини Шаргай Гобі),
відрогами Хангаю на сході, хребтом Танну-Ула на півночі і площею понад 100 000 км². Улоговина
розташована на кордоні Республіки
Тува і Монголії. Довжина її зі півночі на південь 160 км, а з заходу на
схід 600 км.
У найнижчий частині улоговини лежать
озера, вздовж берегів яких розташовані тераси і вали, які свідчать про колишній
високий рівень води. Долини стікаючих річок, при виході в улоговину
розширюються, створюючи широкі дельти. В західній частині улоговини лежить
солоне озеро Убсу-Нур, найбільше в Монголії.
Провідними формами рельєфу в
Улоговині Великих Озер є скелясті гори, похилі рівнини, озерні рівнини, а також
піщані скупчення різноманітних типів. Унікальною особливістю улоговини є наявність майже
всіх природних зон на обмеженому просторі. На дні
улоговини – піщані і
глинясті пустелі, на підгірських рівнинах – сухі степи.
Вище схилами гір розташовані високотравні степи, перехідні в
лісостепи. Ще вище в горах зростають змішані листяні і хвойні ліси.
Нарешті, на вершинах лежать тундри і гольці. Таким чином в
Улоговині Великих Озер розташовані найпівнічніші у світі пустелі, а в її
гірському оточенні найпівденніші тундри.
Територією улоговин прямує давній
центрально-азійський шлях міграції водоплавних Західного і Середнього Сибіру.
Кілька тисяч років нескінченні покоління лебедів, гусок
і качок прямують через улоговину Великих озер до узбережжя Жовтого моря і далі до місць зимівель в Південно-Східної Азії.
У 2003, прийняте рішення про внесення
басейну Убсу-Нур до каталогу Світової спадщини ЮНЕСКО. Об'єкт Світової спадщини включає 12 ділянок – 7 кластерних ділянок державного
заповідника «Убсунурська улоговина» (Росія), 4 ділянки природного
заповідника «Убсу-Нур» і заказник «Тес-Хем» (Монголія). Внесення його в
Список ґрунтується на критеріях II і IV (міжнародне наукове значення і
збереження високого біологічної та ландшафтного розмаїття).
Джерело : http://uk.wikipedia.org/wiki
Бу́кові пра́ліси
Карпа́т – транскордонний
серійний природний об'єкт, що складається з десяти окремих масивів, які
розташовані вздовж осі завдовжки 185 км. Простягається від Рахівських
гір та Чорногірського
хребта в Україні на захід Полонинським
хребтом до гір Буковські Верхи та Вигорлат у Словаччині.
Українсько-словацький об'єкт
«Букові праліси Карпат» займає площу 77971,6 га, з яких 29278,9 га складають
заповідне ядро, а 48692,7 га – буферну зону. Понад 70 відсотків території об'єкта
розташовані в Україні.
Цей об'єкт на світовому рівні
становить надзвичайну цінність як взірець недоторканих природних комплексів
помірних лісів. Він репрезентує найзавершеніші й найповніші екологічні моделі,
де відображено процеси, що відбуваються в чистих та мішаних лісостанах за
різноманітних природно-кліматичних умов.
Лише тут найкраще зберігся
неоціненний генофонд бука лісового та ряду інших
видів з його ареалу. «Букові праліси Карпат» є надзвичайно важливим об'єктом
для розуміння повної картини історії та еволюції роду бука (Fagus), який завдяки
своїй поширеності у північній півкулі є глобально важливим. Бук є однією із
найважливіших складових помірних широколистяних лісів, які колись займали 40
відсотків території Європи.
Важливо також, що ці праліси
зростають на всіх ґрунтотвірних породах, що трапляються в Карпатах (кристалічні
породи, вапняки, фліш, андезит), представляють
123 рослинні асоціації та володіють значним біологічним різноманіттям. У
порівнянні з іншими лісовими об'єктами Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, букові праліси
Карпат вирізняються специфічною флорою та фауною (особливо троглобіонтних видів), які додають екологічної
комплексності та завершеності цим екосистемам.
Джерело : http://uk.wikipedia.org/wiki
Філончук З.В.
3. Методика
проведення дослідження при вивченні розділу «Океани»
Дослідження з теми «Взаємодія Світового океану, атмосфери та суходолу, її
наслідки» пропонуємо як структурний
елемент уроку з теми «Океан і людина» (за планом урок № 61).
Запропонуйте учням довести, що вода, яка
займає ¾ планети, дійсно є унікальною речовиною на Землі. Вислухайте доводи учнів. Зверніть
їх увагу на те, що вода це єдина речовина, яка може перебувати у трьох станах;
має високу теплоємність, отже, є важливим акумулятором тепла на Землі; змінює
свій об’єм при зміні власної температури; є унікальним середовищем для
існування великої кількості різноманітних живих організмів.
Запитайте в учнів: Чи
можуть існувати окремо океан і атмосфера на Землі? У своїх доводах учні мають
стверджувати, що за відсутності атмосфери, океан, мабуть, перестав би існувати,
і навпаки, за його відсутності значно змінився б склад газів і кількість вологи
в атмосфері. Учні мають самостійно дійти до висновку про важливість природного
взаємозв’язку – кругообігу води в природі.
Надайте слово учням
для презентації з теми «Океан і людина» (випереджувальне завдання).
Поверніться до
раніше вивченого матеріалу та розгляньте разом з учнями особливості повітряних
та водних мас, прояв їх спільних властивостей, їх вплив на погоду і клімат. Здійсніть перехід до дослідження.
Дослідження:
Взаємодія Світового океану, атмосфери та суходолу, її наслідки.
Тривалість:
25 хв.
Мета:
·
поглибити та узагальнити знання учнів про особливості природи
Світового океану;
·
розвивати вміння робити логічні висновки, усвідомлюючи
складність існуючих у природі зв’язків; аналізувати різноманітні джерела
інформації та узагальнювати її;
·
формувати світоглядні ідеї щодо цілісності географічної
оболонки на прикладі взаємодії Світового океану, атмосфери та суходолу; на
конкретних прикладах розкрити існуючий зв'язок між ними.
Вимоги до рівня підготовки учнів. Учень:
знає – характерні риси природи Світового океану;
розуміє – особливості взаємодії Світового океану, атмосфери та
суходолу;
вміє – пояснити утворення серединно-океанічних хребтів та
глибоководних жолобів, властивості водних мас; утворення океанічних течій;
наслідки взаємодії Світового океану, атмосфери та суходолу;
може – оцінити роль Світового океану в житті людини, наслідки
впливу діяльності людей на його екологічний стан.
Методи і прийоми:
·
картографічний;
·
робота в групах;
·
робота в парах;
·
проблемне навчання.
Обладнання: географічні атласи, допоміжні матеріали,
Інтернет-ресурси.
Допоміжні
матеріали:
Додаток
1. Роль Світового океану на Землі.
Додаток
2. Картки-завдання для дослідницьких груп (1-6).
Додатки 3. Орієнтовні
відповіді до завдань (1-6).
Хід дослідження
1. Вступна частина дослідження
1.1.
Наведіть факти, що свідчать про роль Світового океану у формуванні географічної
оболонки Землі (додаток 1). Підкресліть, що оскільки тепло- і вологообмін є
головними чинниками, що визначають клімат земної кулі, зі Світовим океаном
пов’язано формування та зміни природи всієї нашої планети.
1.2. Запропонуйте учням за картою атласу «Кліматичні пояси і області
світу» визначити кліматичні області у межах помірного поясу. Нагадайте учням
про основні відмінності між морським і
континентальним типами клімату. Разом з учнями поясніть ці відмінності.
1.3.
Запропонуйте учням назвати ті райони світу, природні умови яких свідчать про
тісний взаємозв’язок і взаємодію між Світовим океаном, атмосферою та суходолом,
та показати їх на настінній карті.
1.4.
Запросіть учнів до роботи у якості дослідників цих територій.
2. Основна частина дослідження.
2.1.Об’єднайте учнів у пари (дослідницькі мікрогрупи). Надайте
кожній парі картки-завдання (додаток 1).
2.2. Зверніться до
учнів з промовою, в якій зазначте важливість вивчення океану. Запропонуйте
продовжити роботу, яку учні розпочали вдома щодо дослідження ролі океану в
житті людства.
2.3. Через 7-8 хвилин
об’єднайте
у групи учнів, які досліджували однакові питання (6 груп), для їх подальшого
обговорення та узгодження відповідей.
2.4. Надайте слово
представнику кожної групи для виступу. Зробіть узагальнюючий висновок, у якому
зазначте, що всі наведені приклади свідчать про тісний взаємозв’язок атмосфери,
океану та суходолу, а в цілому про цілісність географічної оболонки Землі.
3. Підсумкова частина дослідження.
3.1. Підведіть підсумки уроку.
3.2.Запропонуйте учням провести самооцінку набутих знань i оцінити
роботу групи.
3.3. Прокоментуйте
домашнє завдання.
Додатки
Додаток
1
Роль Світового океану на Землі
·
У Світовому океані зосереджено 96,5% вологи Землі.
·
З поверхні Світового океану щорічно випаровується біля 500*103
км3, що становить 86% всієї вологи, що є на планеті.
·
На одиницю поверхні океану приходиться майже у 2 рази більше
сонячної радіації, ніж на суходіл.
·
У Світовому океані сконцентровано 7,3 * 1021 ккал
тепла: тільки
10-метровий шар океанічних вод містить тепла більше, ніж вся атмосфера.
Додаток
2
Картки-завдання для дослідницьких груп
Картка
№ 1.
Поясніть, які три небезпеки очікують моряків у районі Ньюфаунледської банки,
традиційного, ще з ХVІ
ст., місця вилову риби.
Картка
№ 2.
Ця частина акваторії Атлантичного океану є
унікальним природним об’єктом. Його
своєрідними кордонами можна вважати течії: Північну Пассатну на півдні,
Антільську на південному заході, Гольфстрім на заході, Північно-Атлантичну на
півночі та Канарську на сході. Ці
кордони рухомі, тому площа цього природного об’єкта коливається між 6 та 7 млн.
км2. Про який природний об’єкт йде мова? Поясніть причини його
утворення.
Картка
№ 3. Ці широти моряки здавна називають «ревучі
сорокові». Покажіть на карті цей район Землі. Поясніть походження цієї назви.
Картка № 4. Північна частина Індійського океану має
особливу циркуляцію атмосфери та океанічних вод, а також температурний режим і
солоність (який саме?). Влітку цю частину океану та узбережжя відвідують
руйнівні урагани, що спричинюють паводки на річках. Поясніть причини цих явищ. Яким є
клімат зимою у цій частині океану?
Картка
№ 5. Це найсухіше місце на Землі. Деякі частини цієї території отримують вологу тільки з
морського туману, що забезпечує достатню її кількість для синьо-зелених
водоростей, лишайників, та деяких видів кактусів. Завдяки своєму неземному зовнішньому вигляду, цей
район часто використовують в якості місця для зйомок фільмів з пейзажами Марсу,
найвідомішим з яких є «Космічна одіссея: подорож до планет». Про який район йде мова? Поясніть кліматичні особливості
цього регіону.
Картка
№ 6. Назва цієї території мовою народу нама
означає «місце, де нічого немає». Район надзвичайно сухий (він отримує лише
10-13 мм опадів на рік) і, за винятком кількох прибережних міст, практично
ненаселений. Густі тумани та швидкі течії, характерні для цього району, призводять
до численних корабельних аварій. Особливо небезпечною є ділянка узбережжя на
південь від гирла Кунене, так званий Берег Скелетів. Це справжнє кладовище загиблих
кораблів. Про який район йде мова?
Поясніть кліматичні особливості цього регіону.
Додаток
3.
Орієнтовна відповідь до картки №1
Гідрологічний режим
Атлантичного океану формується під впливом кліматичних умов, водообміну з
прилеглими океанами і Середземним морем, а також особливостей конфігурації
навколишнього суходолу. Північно-східна частина океану знаходиться
в основному під впливом холодних вод з Арктики. У районі острова Ньюфаундленд
назустріч Гольфстріму рухаються холодні води Лабрадорської течії, відтісняючи
теплі води Гольфстріму від північно-східних берегів Північної Америки.
Взимку води Лабрадорської течії на
5...8°С холодніші за Гольфстрім; увесь
рік їх температура не перевищує 10°С, вони утворюють так звану «холодну стіну». Зустріч
теплих і холодних вод сприяє розвитку мікроорганізмів у верхньому шарі води і,
відповідно, збільшенню кількості риби. Особливо відома у цьому відношенні
Велика Ньюфаундлендська банка.
Тумани, характерні для районів
зустрічі теплих і холодних вод, часто спостерігаються в цьому районі океану.
У
відкритий океан виноситься велика кількість криги та айсбергів з Північного
Льодовитого океану (Баффіна і Гренландського морів). Середній кордон криги та
айсбергів проходить приблизно вздовж 40° пн. ш., але в окремих випадках
айсберги зустрічаються в західній частині Атлантичного океану на 31° пн. ш.
Отже, морякам загрожують у цьому районі
часті тумани, зустрічі з айсбергами Гренландії, мілина.
Орієнтовна відповідь до картки №2
Це Саргассове море.
Особливості тектонічної будови Північної Атлантики, циркуляція атмосфери та
поверхневих вод у субтропічних широтах обумовили його існування. Положення
моря океану (між 21°-36° пн. ш. та 40°- 70° зх. д.) приблизно відповідає
центральній частині Азорського баричного максимума. В межах Саргассова моря
знаходяться вулканічні та коралові острови Бермудського архіпелага.
Основні особливості поверхневих вод Саргассова моря у
порівнянні з оточуючою акваторією – мала рухомість, слабкий развиток планктону
та найбільша у Світовому океані прозорість, особливо влітку (до глибини 66 м).
Характерні також високі показники температури та солоності.
Свою назву море отримало від плаваючих бурих водоростей, що належать до роду
Sargassum. Водорості переносяться течіями, і район їх скупчення співпадає з
простором між Гольфстрімом і Азорськими островами. Середня маса їх в акваторії
Саргассова моря складає біля 10 млн. тон. Такої їх кількості не має більше ніде
в межах Світового океана.
Орієнтовна відповідь до картки №3
У південній півкулі, зимою, сильні західні вітри, що
переносять повітря помірних широт, охоплюють акваторії всіх трьох океанів
південніше паралелі 40° пд. ш. майже до берегів Антарктиди, де їх змінюють
східні та південно-східні вітри, що дмуть зі сторони материка. Західний
перенос діє в цих широтах південної півкулі і
влітку, але з меншою силою. Для зимових умов у цих широтах характерні
сильні опади, штормові вітри, високі хвилі. Ураховуючи велику кількість айсбергів
і плавучої морської криги, подорожам у цій частині Світового океану загрожує велика небезпека. Тому ці
широти здавна називають «ревучі сорокові».
Орієнтовна відповідь до картки №4
На півночі та північному
сході суходіл, що оточує Індійський океан, є величезним і
монолітним: це північ Африки та Євразія з Аравійським півостровом та
півостровом Индостан. Такий розподіл
суходолу та водної поверхні, з однієї сторони, та близькість до екватору – з іншої,
створюють особливу циркуляцію атмосфери
та океанічних вод, а також
температурний режим і солоність цієї частини Індійського океану. Для північної частини
Індійського океану характерні високі температури поверхневих вод (25...29° С в
окраїнних морях, не менше 20° С у відкритому океані та більше 30° С у Червоному
морі та Перській затоці). Це найбільш висока температура поверхневих вод у
Світовому океані. Солоність досягає
39-42 %о, тобто максимальних показників для вод Світового океану.
Яскравим прикладом тісного взаємозв’язку атмосфери (вітрів)
та Океану (течій) є північна мусонна область Індійського океану, у меншій мірі
– на заході Тихого океану і в морях Індонезії. Головний атмосферний процес у
північній частині Індійського океану – мусонна
циркуляція, пов’язана з контрастами тиску над суходолом і морем та їх
динамікою за сезонами. У північній частині Індійського
океану взимку північної півкулі дме північно-східний мусон із області високого
тиску над холодною центральною частиною Азії. Влітку над Південною та
Південно-Західною Азією виключно через сильне нагрівання суходолу утворюється
область низького атмосферного тиску, і з червня-липня сюди потрапляє повітря з
океану – починається південно-західний мусон.
Джерело:
https://www.google.com.ua/search?q=%D1%81%D1%85%D0%B5%D0%BC%D0%B0+%D0%BC%D1%83%D1%81%D0%BE%D0%BD%D1%83&tbm=isch&tbo=u&source=univ&sa=X&ei=WhIuVYm4Hcu7ygOa7oDICQ&ved=0CEQQsAQ&biw=1366&bih=609
Відповідно до мусонного типу циркуляції атмосфери сезонний
характер мають і поверхневі течії
вод північної частини Індійського океану. Найбільш потужною є Сомалійська течія
біля берегів Східної Африки. Зимою північної півкулі вона несе води з
північного сходу на південний захід і південніше екватору (приблизно під 10°
пд. ш.) переходить в Екваторіальну протитечію. Влітку вона змінює свій напрямок
і, продовжуючи Південну Пасатну течію, рухається на північний схід і схід.
Орієнтовна відповідь до картки №5
Атакама — найсухіша пустеля на Землі, по суті безплідна, оскільки
заблокована від вологи з обох сторін Андами та Чилійським
прибережним хребтом. Прибережна інверсія температури, створена холодною
Перуанською течією та субтропічним
антициклоном, відіграє
головну роль у збереженні посушливого клімату Атаками.
Середня кількість опадів в чилійському регіоні Антофагаста становить всього 1 мм на рік. Деякі
метеостанції Атаками взагалі не фіксували жодної краплі дощу.
Факти свідчать, що в окремих районах пустелі, можливо, не випадали дощі з 1570 по 1971. Пустеля настільки
посушлива, що гори, висота яких становить 6885 м повністю вільні від льодовиків. Дослідження, проведені групою британських вчених,
припускають, що деякі русла річок
були сухими протягом 120 тис. років.
Джерело:
http://uk.wikipedia.org/wiki.
Орієнтовна відповідь до картки №6
Пусте́ля Намі́б – прибережна пустеля в
південно-західній Африці, що має площу
біля 310 тис. км² і
тягнеться на 1900 км уздовж
узбережжя Атлантичного океану від міста Намібе в Анголі, через всю Намібію до гирла річки Уліфантс у Капській провінції Південної Африки. Вона
простягається вглиб континенту на відстань від 50 до 160 км до підніжжя
внутрішньоконтинентального плато; на півдні вона з'єднується з південно-західною
частиною Калахарі.
В прибережній зоні дощі не випадають майже ніколи, але
вологість повітря завжди дуже висока і знаходиться майже на рівні насичення.
Холодна океанська Бенгельська течія, що тече з півдня уздовж
узбережжя, охолоджує повітря і створює туман.
Холодне повітря, яке несе морським бризом вглиб континенту, утворює температурну інверсію
приблизно 300 м завтовшки, з туманом в нижньому шарі і гарячим та сухим
повітрям нагорі.
Це найстаріша пустеля у світі: пустельні чи напівпустельні
умови панують тут безперервно вже протягом 80 млн років, тобто пустеля
існує ще з часів динозаврів. Внаслідок цього тут виникло декілька ендемічних видів рослин і тварин, що пристосовані до
життя в місцевому кліматі і не зустрічаються більше ніде у світі.
На узбережжі майже немає різниці між денними і нічними чи
зимовими і літніми температурами; температура повітря тут рідко виходить за межі
від 10 до 16 °C. У внутрішніх областях пустелі літні температури сягають
31 °C; лише в місцях, куди не досягає прохолодний морський бриз
спостерігаються температури вище 38 °C, характерні для пустель низьких
широт. Вночі у внутрішніх областях температура подеколи опускається до нуля.
Щороку протягом декількох днів, як правило, навесні чи восени, зі сходу налітає
гарячий сухий вітер (місцеві жителі називають його берг, тобто
«гірський»). Він підвищує температуру повітря вище 38 °C над всією
пустелею і приносить великі хмари пилу, які досягають океану і помітні навіть з
космосу.
Рідкі дощі, як правило, випадають в виді коротких потужних
злив. Щорічний рівень опадів на узбережжі дорівнює 13 мм і з просуванням
вглиб континенту поступово збільшується, досягаючи рівня 52 мм біля
підніжжя внутріконтинентального плато на східній межі пустелі. Але трапляються
роки, коли дощів не випадає зовсім. Втім, внаслідок особливостей клімату вранці
тут спадає дуже рясна роса,
і для деяких видів рослинності і тварин вона є важливішим джерелом вологи, ніж
опади.
Джерело:
http://uk.wikipedia.org/wiki.
4. Методика проведення дослідження при вивченні
розділу «Природа материків та океанів і людина»
Пріоритетною метою
вивчення географії в основній школі є формування у школярів реальної
географічної картини світу. Загальноосвітня цінність географії полягає у
формуванні світоглядного розуміння природи Землі, її географічної оболонки як
природного та природно-техногенного середовища, у якому існує людина не як
привілейована особа, а як його частина.
Шкільна географічна
освіта спрямована на формування в учнів просторового уявлення про земну
поверхню та розвиток умінь усвідомлено орієнтуватися в соціально-економічних та
як наслідок екологічних подіях, що відбуваються у державі та світі.
Географія є не тільки джерелом нових відомостей про
нову екологічну катастрофу на планеті, а й основою для формування
гуманістичного світогляду, виховання дбайливих господарів, любові до рідного
краю, набуття умінь і навичок адаптації до навколишнього середовища, адекватної
поведінки в ньому [3].
Дослідження з теми «Причини і наслідки забруднення Землі»
пропонуємо як структурний елемент уроку з теми «Екологічні проблеми материків і
океанів».
Фединяк Р.М., Шутофедова В.М.
Тема дослідження: Причини і наслідки
забруднення Землі
Тривалість: 25
хвилин
Мета: сформувати
уявлення про екологічні проблеми та шляхи їх подолання; встановити
взаємозв'язки між природою, господарською діяльністю людини та її здоров'ям;
розвивати
спостережливість, дослідницькі навички, вміння робити висновки;
формувати
ціннісне ставлення особистості до природи, сприяти формуванню екологічної
культури;
виховувати
почуття власної відповідальності за збереження різноманіття на Землі.
Вимоги до
рівня підготовки учнів. Учень:
знає – причини і наслідки забруднення Землі;
розуміє – суть важливих екологічних проблем;
вміє – застосовувати набуті знання для вирішення
екологічних проблем;
може – спрогнозувати
та змоделювати майбутнє планети Земля.
Методи і прийоми:
-
моделювання;
-
творчий
практикум;
-
асоціації;
-
проблемні
питання.
Обладнання: географічний атлас, енциклопедії, додаткова
література, картки, дослідницький
інвентар, продукти, дерево рішень, жовті та зелені папірці.
Допоміжні матеріали:
Додаток 1. Епіграфи
до уроку.
Додаток 2. Прийом «Асоціативний кущ».
Додаток 3. «Географічна лабораторія».
Додаток 4. «Географічний практикум».
Додаток 5. Прийом
«Здивуй».
Додаток 6. Поради дієтолога.
Додаток 7. Прийом
«Відшукай і задумайся»
Додаток 8.
Легенда «Метелик і мудрець».
Хід дослідження
1.
Вступна частина дослідження
1.1.
Налаштуйте учнів на позитивний настрій. Запропонуйте за
10-бальною шкалою оцінити наступні показники: самопочуття, активність, настрій.
1.2. Зачитайте слова відомого французького географа
Елізе Реклю та Альберта Швейцера, німецько-французького мислителя, які глибоко
шанували життя та обговоріть їх (додаток
1).
2.
Основна частина дослідження
Застосуйте
прийом «Твій вибір». Запропонуйте учням вибрати правильну дорогу до школи із
трьох можливих. До школи можна йти трьома вулицями. На першій вулиці
розташований завод, небо над ним чорне від диму. Другою вулицею рухається
багато транспорту, і на ній немає жодного дерева. Третя вулиця – алея з густо
насадженими деревами. Якою вулицею і чому краще рухатися до школи? Учні
вибирають дорогу до школи і аргументують
свій вибір.
2.1.
Використайте прийом «Асоціативний кущ». Запропонуйте
учням доповнити схему «Екологічні
проблеми людства» (додаток 2).
2.2.
У «географічній лабораторії» (додаток 3) надайте учням
можливість розподілити основні чинники
забруднення атмосфери.
Назвіть чинники, а учні
розмістять їх у відповідні колонки.
2.3.
Учні отримують інструктивні дослідницькі картки «Географічного практикуму» (додаток 4).
Застосовуючи краєзнавчий принцип, діти
досліджують та виявляють основні джерела забруднення повітря у своєму
населеному пункті. А також з’ясовують, як протягом певного проміжку часу
змінюється вміст вихлопних газів у атмосфері.
Для визначення ступеня рівня забруднення повітря в своєму населеному пункті запропонуйте учням взяти проби дощової води у
шістьох точках, розташованих у різних місцях району дослідження. Шляхом
відстоювання, отримані зразки використайте для визначення рівня забруднення. В
результаті випаровування води утвориться
осад, який необхідно висушити і зважити,
покласти у пробірку, вказати місце, де було взято пробу. У результаті
дослідження учні отримають дані про рівень забруднення різних територій населеного пункту і порівняють їх.
2.5.
Учні роблять повідомлення про рослини – екологи, які свідчать нам
про підвищений вміст сірчаного газу в атмосфері (додаток 5).
2.6.
Релаксаційна хвилинка. Учні представляють, розроблену ними
пам’ятку про продукти, які виводять
шкідливі речовини з організму людини (додаток 6).
2.8. Використайте прийом «Відшукай і задумайся».
Надайте групам учнів завдання знайти інформацію про тривалість розкладання
різних матеріалів в природних умовах та способи їх переробки (додаток 7).
2.9. Використайте
прийом «Дерево рішень» для представлення результатів дослідження. Жовті
і зелені аркуші паперу наносяться на дерево рішень. Жовтий – це колір
проблеми. Кожному із учнів необхідно
написати найбільш важливу для планети
проблему, а на зелених – шляхи розв’язання
цієї проблеми. Якщо на дереві будуть
самі проблеми, воно так і залишиться без листя, як баобаб в сухий сезон, а якщо
діти запропонують рішення, то воно «зазеленіє» й у нас виникне можливість
упоратись з екологічною кризою.
3.
Підсумкова
частина дослідження
3.1.
Запропонуйте учням прокоментувати
правило: «Піднявся зранку, вмився, привів себе до ладу – одразу ж приведи до ладу
свою планету» (А. де Сент Екзюпері).
3.2.
Спрогнозуйте, що може очікувати людство в майбутньому,
якщо ставлення до навколишньої природи:
а) у всіх країнах залишиться таким, як зараз;
б) стане значно
гіршим;
в) зміниться, з огляду на закони природи, і буде
спрямовано на досягнення гармонії з нею.
3.3. Обговоріть притчу про китайського мудреця і метелика в
руках (додаток 8).
3.4. Закінчить урок-дослідження словами:
«Факел життя не утримати одній людині, одному народові, одній державі. І ми,
люди Землі, назвавши себе Homo sapiens, людиною розумною, повинні його
охороняти. Біосфера – це ми. Це роси на зелених луках. Це усмішка Мони Лізи. Це
– життя».
Додатки
Додаток 1
Епіграфи до
уроку
«Людина створює навколишнє середовище по своєму
образу і подобі». (Учні усвідомлюють, що ми живемо на самому дні блакитного
повітряного океану планети. Земля – це
наш дім. А який він? Тобто ми маємо те навколишнє середовище, яке
заслужили).
«Людина давно втратила здатність передбачати й
вгадувати – вона знайде свій кінець, зруйнувавши Землю». І дійсно, у XXI
столітті екологічна криза усе більше загрожує населенню Землі.
Додаток 2
Прийом «Асоціативний кущ»
Додаток
3
«Географічна
лабораторія»
Додаток
4
«Географічний
практикум»
Завдання 1. У своєму населеному пункті виявити та
записати основні джерела забруднення
повітря.
·………………………………..
·………………………………..
·………………………………..
Завдання 2. З’ясувати, як протягом певного проміжку
часу змінюється вміст вихлопних газів у повітрі у населеному пункті. Розрахунки
запропонуйте робити на основі
теоретичних даних: один автомобіль за 24
години викидає 1 кг газів, відповідно за 1 год – 0,04 кг. Підрахувавши
кількість автомобілів за певний проміжок часу, обчислити кількість газів, викинутих ними в атмосферу.
Результати записати у таблицю.
|
№ з/п
|
Години досліджень
|
Кількість автомобілів
|
Загальна кількість вихлопних
газів (кг)
|
|
|
|
|
|
Наприклад:
|
№ з/п
|
Години досліджень
|
Кількість автомобілів
|
Загальна кількість вихлопних
газів (кг)
|
|
1
|
11 – 12
|
10
|
0,04
|
|
2
|
12 – 13
|
11
|
0,44
|
|
3
|
13 – 14
|
12
|
0,48
|
Завдання 3. Для визначення ступеня рівня
забруднення атмосферного повітря в
своєму населеному пункті
запропонуйте учням взяти проби
дощової води у шістьох точках,
розташованих у різних місцях району дослідження. Отриману, шляхом відстоювання,
воду використайте для визначення рівня забруднення. В результаті випаровування
води утвориться осад, який необхідно
висушити і зважити, покласти у пробірку, вказати місце, де були взято пробу. У результаті
дослідження ви отримаєте дані про рівень забруднення різних районів. Також
матимете змогу порівняти території населеного пункту за рівнем забрудненості.
Наприклад:
1.
Вулиця …………………..
– ….. г.
2.
Вулиця …………………...
– ….. г.
3.
Вулиця
…………………. – ….. г….
Додаток
5
Прийом
«Здивуй»
Найбільш шкідливий компонент забруднень – сірчаний
газ, який накопичується в атмосфері в результаті переробки і горіння органічних
речовин. Особливо він токсичний для рослин. Чим більший вміст цього елемента,
тим сильніше це проявляється. На листі
виникають опіки, потім листові пластини зморщуються, відмирають і опадають
Відшукати у своєму населеному
пункті рослини – екологи, які
повідомляють нам про підвищений вміст
сірчаного газу в атмосфері.
Хвойні
породи дерев – страждають від надміру сірчаного газу. Хвоя сосни у зонах
сильного забруднення ним набуває темно – червоного забарвлення, що поширюється
на всю довжину голок, які потім відмирають і опадають.
Гладіолуси – при надмірній
кількості фтору (сильнодіючий фітотоксикант) верхня частина листків відмирає.
Цибулина реагує на фтор жовтінням верхівок пір’я.
Мак,
троянда – при надлишку міді забарвлення пелюсток змінюють на голубий, або
навіть чорний.
Помідори – при пошкодженні рослин нікелем на
листі з’являються різні за величиною плями, інколи буріють місцями стебла,
сповільнюється ріст. Традесканція –
надзвичайно чутлива до збільшення в
повітрі окису вуглецю та окисів азоту. Вона змінює забарвлення стебел на рожеве. Викидні
гази автомобілів містять близько 170 шкідливих компонентів. Більшість з них
речовини, що викликають переродження нормальних клітин у пухлини.
Додаток 6
Поради дієтолога
ПОРАДИ ДЛЯ
ЗМЕНШЕННЯ ВМІСТУ НІТРАТІВ У ПРОДУКТАХ ХАРЧУВАННЯ:
·
зелень треба вимочувати, поставивши у воду як букет на
2-3 години;
·
збирати овочі в період фізіологічної зрілості, бо дуже
рання і дуже пізня продукція має високий вміст нітратів;
·
нітрати добре розчиняються в теплій воді, тому перед
приготуванням овочі бажано бланшувати кілька хвилин у гарячій воді;
·
не слід варити овочі в алюмінієвому посуді, оскільки
алюміній, як каталізатор, прискорює перетворення нітратів на нітрити;
·
під час консервації нітрати переходять у маринад, тому
його краще не вживати.
ПОРАДИ
ПРАВИЛЬНОГО ХАРЧУВАННЯ ДЛЯ ЗМЕНШЕННЯ ВПЛИВУ РАДІАЦІЇ:
1.
Квасоля та інші бобові зменшують дію радіонуклідів на
10-20%.
2.
Найцінніші крупи – гречана та вівсяна (вони багаті білком
та амінокислотами).
3.
Обирайте не жирні сорти м’яса (жири гальмують процес
травлення).
4.
Сир – цінний молочний продукт багатий кальцієм, за ним
йдуть кефір, йогурт, ряжанка.
5.
Джерелами йоду є йодована сіль, морська капуста (знижують
кількість Стронцію в організмі у 2 рази), морська риба та її консерви,
кальмари, креветки.
6.
Морська риба й інші продукти моря – джерела білка.
7.
Вітамін А – ефективний радіопротектор, має протипухлинну
дію, джерела каротину: помідори, зелень, морква, абрикоси, риб’ячий жир.
8.
Джерелами калію та аскорбінової кислоти є картопля,
чорнослив, смородина, ізюм.
Додаток 7
Прийом «Відшукай і задумайся»
Дані про тривалість розкладання різних матеріалів
в природних умовах за кількістю часу:
• папір – 2–3
роки;
• вироби з
тканини – 2–3 роки;
• дерев’яні
вироби – кілька десятків років;
• консервна
банка – понад 90 років;
• поліетиленовий
пакет – понад 200 років;
• пластмаса –
500 років;
• скло – 1000
років.
Способи боротьби
з відходами:
1. Переробка
паперу.
Відомо, що для виготовлення 1 т
паперу потрібно 17 дерев. Таке дерево виросте через 25-30 років.
2. Переробка
скла, яке одержують сплавлянням суміші річкового піску, соди, глини, дає змогу
заощадити 75% енергії і 50% води. Бите скло теж можна використати замість піску
або гравію у виробництві бетону.
3. Виробництво
алюмінію, що потрапляє у сміття у вигляді банок. На виготовлення 1 банки (15-20 г ) витрачається стільки ж
бензину, скільки потрібно, щоб проїхати 2-10 км . А на виробництво алюмінію із вторинної
сировини витрачається у 20 разів менше енергії.
ПРОПОНУЄМО:
1.
Вивезення небезпечних відходів, що утворюються в
побутовому і виробничому секторі, у
відповідні установи.
2.
Переробка побутових відходів і використання їх як
вторсировини у виробництві.
3.
Роздільний збір сміття, з якого всю органіку направлять
на паливні брикети, мульчу тощо.
4.
Ліквідувати всі стихійні звалища сміття.
Додаток
8
Легенда
«Метелик і мудрець»
Один чоловік хотів скомпрометувати мудреця і задав
йому питання, заздалегідь підготувавши відповідь. Узяв метелика у свої долоні і
каже:
– Відгадай, що у
мене в руках?
– Метелик.
– А чи живий, чи
мертвий?
(Якщо мудрець скаже так, то чоловік роздавить
метелика долонями, якщо – ні, то випустить його).
– Усе в твоїх
руках! – відповів мудрець.
ВИСНОВКИ
Потреба в дослідницькій діяльності зумовлена біологічними
особливостями учня. Жага до нових знань і постійна зацікавленість, потяг до
спостереження, експерименту, самостійного пошуку знань про навколишнє
середовище – важлива риса дитячої поведінки, тому дослідницька освіта –
особливий підхід до навчання, побудована на основі природного прагнення учня до
самостійного пізнання [1].
Весь процес під час запропонованих нами досліджень
був спрямований на формування й
виховання багатогранної, творчої особистості, зі сталими пріоритетами,
правилами поведінки і системою цінностей, правильними уявленнями про світ та
закономірності його існування, що забезпечується розвитком самостійності як
однієї з головних рис сучасного учня. Такий
вид діяльності становить міцну базу для формування географічної
культури, духовності та соціальної компетентності підростаючого покоління,
дозволяє дитині зайняти свою життєву нішу в суспільстві, спонукає до роботи над
розвитком власного інтелекту, культурного й морального рівня, сприяє формуванню
активної життєвої позиції повноцінного члена суспільства [2].
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Бочко М., Бочко І. Методика проведення дослідження на місцевості / М.
Бочко, І. Бочко // Краєзнавство. Географія і туризм. – 2014. – № 16. – С. 13.
2. Гмиря З.Г., Чернова Л.Г. Організація
самостійної роботи на уроках географії як умова соціалізації учнів / З.Г. Гмиря, Л.Г.Чернова // Таврійський
вісник освіти. – 2013. – №3. – С.110.
3. Навчальні
програми для загальноосвітніх навчальних закладів : Географія. 6–9 класи . – К. : Видавничий дім «Освіта», 2013. – 64 с.
4. Педагогічні особливості навчання учнів шостих класах. Додаток 1 до листа Міністерства освіти і науки
України від 01.07.2014 № 1/9 – 343. – С. 6.
5.Скарлато Г. Захоплююча географія: Навчальний посібник / Г. Скарлато. –
К.: «Альтерпрес», 1998. – 414 с.
6. Стадник О.Г. Загальна географія. 6 клас: зошит для практичних робіт /
О.Г.Стадник, В.Ф.Вовк. – Х. : Вид-во «Ранок», 2014. – 64с.
7. http://uk.wikipedia.org/wiki
Відомості
про авторів:
Дяченко
С.М. - учитель географії Зеленівської ЗОШ І-ІІІ ступенів
Херсонської міської ради
Куца
І.І. – учитель географії Антонівської ЗОШ І-ІІІ ступенів
Херсонської міської ради
Пішко
Л.А. – учитель географії Цюрупинської гімназії Цюрупинської
районної ради
Пирогов
І.А. – учитель географії Генічеської гімназії Генічеської
міської ради
Фединяк
Р.М. – учитель географії Дніпрянської ЗОШ І-ІІІ ступенів
Новокаховської міської ради
Філончук
З.В. –
кандидат педагогічних наук, завідувач науково-методичної лабораторії географії
та економіки КВНЗ «Херсонська академія» неперервної освіти
Штрахова
Т.О. – учитель географії Горьківської ЗОШ І-ІІІ ступенів Каланчацької районної
ради
Шутофедова
В.М. - учитель географії Михайлівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Нововоронцовської
районної ради
Комментариев нет:
Отправить комментарий