Дослідження 9 клас

Перевозчикова Л. В.

Дослідження: «Проблеми й перспективи освоєння родовищ нафти і природного газу на шельфі Чорного та Азовського морів».

Вступ до дослідження

Світовий видобуток енергоносіїв сьогодні все активніше переходить на морський і океанічний шельфи. Потенційні запаси енергоресурсів на українському шельфі Чорного моря оцінюються у 2,3 млрд. тонн умовного палива, що, за даними Державної служби геології та надр України, становить близько 40% усіх енергетичних запасів країни. При цьому їх поклади на шельфі розвідані лише на 45%.

Єдина українська державна компанія, яка здійснює увесь комплекс робіт щодо розвідки та видобутку енергоносіїв на шельфі, є ДАТ «Чорноморнафтогаз», дочірня компанія НАК «Нафтогаз України». На даний час у розпорядженні ДАТ є лише дві плавучі платформи, виготовлені у 70-х рр. минулого століття.

Нині на балансі «Чорноморнафтогазу» на шельфі Чорного та Азовського морів є 17 родовищ, із яких 11 газових, 4 газоконденсатних і 2 нафтових.

Мета дослідження: визначити господарське значення паливних ресурсів України в межах акваторії Чорного та Азовського морів; формувати картографічну компетентність учнів у процесі роботи з тематичними картами атласу; міжособистісну (соціальну) компетентність під час залучення учнів до групових форм роботи; розвивати вміння визначати основні проблеми з використання корисних копалин та перспективи, які відкриваються у майбутньому при освоєнні родовищ шельфової зони Чорного та Азовського морів.

Вимоги до рівня підготовки учнів

Учень:

знає: про взаємозв’язки між геологічною будовою території та корисними копалинами; класифікацію родовищ корисних копалин України;
розуміє: поняття «шельф», «акваторія», «вуглеводні», «газоконденсат»;

вміє: пояснювати господарське значення мінерально-сировинних ресурсів та наводить приклади поширення родовищ паливних корисних копалин;
може: співставляти, порівнювати статистичні дані, працювати з картографічним матеріалом, таблицями, графіками.

Методи і прийоми:

·        робота у групах;

·        картографічний;

·        робота з різними джерелами інформації;

·        частково-пошуковий.

Обладнання

Фізична карта України або карта акваторії Чорного та Азовського моря, атлас України для 8 класу, проектор, комп’ютер.

Допоміжні матеріали

Додаток 1. План дослідження з теми.

Додаток 2. Інструктивна картка для групи.

Додаток 3. Інформаційна картка для групи «Геологи».

Додаток 4. Інформаційна картка для групи «Аналітики».

Додаток 5. Інформаційна картка для групи «Практики».

Додаток 6. Інформаційна картка для групи «Юристи».

Хід дослідження

I. Вступна частина дослідження.

1.1. Привітайтесь. Налаштуйте учнів на позитивне сприйняття матеріалів дослідження.

1.2. Зверніться до учнів з проханням записати на картках свої очікування від роботи над дослідженням. Попросіть учнів назвати основні види енергоносіїв у світі. Які з них маємо в Україні?

1.3. Покажіть на карті України основні поклади нафти та газу, прокоментуйте особливості їх географії.

II. Основна частина дослідження.

2.1. Запропонуйте учням, як справжнім науковцям, дослідити проблеми видобутку енергоносіїв із дна Чорного та Азовського морів. Представте схему виконання дослідження (Додаток 1).

2.2. Оголосіть головне питання: «Які перспективи матиме Україна, коли освоїть у повній мірі родовища нафти і природного газу на шельфі Чорного та Азовського морів та що для цього потрібно?»

2.3. Роздайте учням атласи або роздруковані карти Чорного та Азовського морів.

2.4. Об’єднайте учнів у групи: «Геологи», «Аналітики», «Практики», «Юристи». Надайте можливість розподілити обов’язки у групі.

 2.5. Запропонуйте для кожної групи свій варіант виконання дослідження. Надайте кожній групі інструктивну та інформаційну картки (Додатки 3-6), час для виконання завдання.

2.6. Стежте за роботою у групах, коли необхідна ваша допомога – надайте її.

2.7. Попросіть учнів підготуватись до презентації своїх думок (створити плакати або слайди для показу, якщо є для цього можливість). Простежте, щоб у презентації учнівських думок взяли участь усі учасники групи. Запросіть учнів до презентації.

2.8. Запросіть лідерів висловити думку команди стосовно запитання, яке було оголошене на початку дослідження.

2.9. Зробіть загальний висновок щодо проведеного дослідження з точки зору правових відносин.

III. Підсумкова частина

3.1. Запитайте в учнів, що виявилося для них найскладнішим, а що було легко робити. Заохочуйте їх до висловлювання своїх думок.

3.2. Запропонуйте лідерам груп оцінити свою роботу, роботу своїх товаришів та роботу інших груп. Вислухайте думки учнів та висловіть свою думку щодо проведення заняття, діяльності груп, кожного учня.

3.3. Підбийте підсумок заняття. Попросіть учнів заповнити картку своїх очікувань від роботи над дослідженням.

3.4. Проаналізуйте, чи досягли учні своєї мети, чи справдились їх очікування. Обговоріть це з ними. Подякуйте за співпрацю.

3.5. Надайте учням домашнє завдання: опрацювати параграф підручника.

Додаток 1

Схема плану дослідження

Додаток 2

Інструктивна картка для роботи у групі

За допомогою карти з’ясуйте місцезнаходження існуючих родовищ нафти та газу в акваторії Чорного та Азовського морів. Використовуючи інформаційну картку обговоріть у групі проблемне запитання та постарайтесь знайти на нього відповідь.

Орієнтовні завдання для груп:

1.     Ознайомтесь із запропонованим текстом та обговоріть його.

2.     Складіть короткі тези до тексту.

3.     Використайте для обґрунтування своєї відповіді карти атласу чи карту на дошці.

4.     Статистичні дані опрацюйте та занотуйте у вигляді таблиці.

5.     Використовуючи план-схему продумайте та представте презентацію своєї відповіді.

Орієнтовні запитання для проведення дослідження

1.     В яких районах Чорного та Азовського морів знаходяться свердловини, які держава вже експлуатує?

2.     Чи потрібно проводити розвідку по відкриттю нових родовищ на інших глибинах чи в інших районах моря?

3.     Що потрібно зробити для розвіданих, але не введених у експлуатацію родовищ?

Додаток 3

Інформаційна картка для групи «Геологи»

Чорне море належить до типу внутрішніх міжматерикових океанічних морів, а Азовське – до внутрішньо­ материкових шельфових.

У будові дна Чорного моря виділяються області з корою континентального, субконтинентального і субокеанічного типів. У рельєфі дна чітко простежуються континентальний шельф, материковий схил, материкове підніжжя і глибоководна западина. Шельф займає близько 25% площі дна моря. Максимальна його ширина (200­-250 км) на північному заході, а біля Південного берега Криму, кавказького й анатолійського узбереж вона всього декілька кілометрів. Шельф поділяється на внутрішній (іноді співпадає з підводним схилом берегової зони), середній та зовнішній. Поверхня шельфу дуже повільно (під кутом 0­1°, подекуди – до 2,5°) знижується у напрямку глибокої западини.

На материковий схил припадає майже 40% дна; обмежується він ізобатами 100 і 2000 м. Дно западини (глибше ізобати 2000 м) займає майже 35% морського дна і являє собою слабко нахилену у південному напрямку акумулятивну рівнину.

Материковий схил простягається майже на 1600­-1900 м і є досить крутим. Найчастіше він опускається під кутом 11­-13°, але у деяких місцях спуск сягає 28­-31°, а максимальний показник його крутизни – 38°. Значній площі материкового схилу притаманні підводні каньйони різного походження. Вони можуть починатися у прибережній зоні на глибинах 10­-15 м та сягати глибин 1600 м.

Каньйони сприяють найефективнішому переміщенню осадового матеріалу від берегів до глибоководної западини Чорного моря. У найглибшій частині каньйону, переважно на глибинах 1600-­1900 м, перенесений осадовий матеріал утворює великі конусоподібні відкладення. Окремі конусоподібні утворення можуть зливатися один з одним, що призводить до утворення акумулятивної форми – материкового підніжжя.

Підводний рельєф Азовського моря порівняно простий. Дно Азовського моря переважно рівнинне, з рівномірним наростанням глибини у напрямку центра западини. На ньому спостерігається кілька підвищень, з яких найбільшою є банка Піщана. У міру віддалення від берега глибини повільно і плавно наростають, досягаючи в центральній частині моря 14,4 м. Основна площа дна характеризується глибинами 5-13 м. Область найбільших глибин знаходиться в центрі моря.

Додаток 4

Інформаційна картка для групи «Аналітики»

Світовий видобуток енергоносіїв сьогодні все активніше переходить на морський і океанічний шельфи. Загальна площа континентального шельфу у світі складає близько 32 млн кв.км. На сьогодні пошуками, розвідкою та видобутком нафти і газу під водою займаються понад 100 країн. У 2010 році питома вага світових енергоресурсів, видобутих на шельфі, вперше перевищила 50% їх загальної кількості.

Потенційні запаси енергоресурсів на українському шельфі Чорного моря оцінюються у 2,3 млрд тонн умовного палива, що, за даними Державної служби геології та надр України, становить близько 40% усіх енергетичних запасів країни. При цьому їх поклади на шельфі розвідані лише на 45 %.

Початкові потенційні ресурси вуглеводнів України в перерахунку на умовне паливо оцінюються в 9 322,7 млн. т, у т. ч. нафти з газоконденсатом 1 643,4 млн. т (17,6 %) і вільного газу – 7 254,3 млрд. м³ (77,8 %). Початкові розвідані запаси вуглеводнів (кат. А+В+С1) складають 3 501,1 млн. т у. п.; початкові ресурси нафти розвідані на 37 %, вільного газу – 39 %, а ступінь виробленості (частина накопиченого видобутку в початкових потенційних ресурсах) відповідно 27,4 і 25,5 %, тобто 7 004,3 млн. т у. п. (75,1 %) початкових потенційних ресурсів залишаються ще в надрах, з яких 5 821,6 млн. т у. п. відносяться до категорії нерозвіданих.

Значна частина ресурсів вуглеводнів (27 %) зосереджена на глибинах 5 – 7 км. Слід зазначити, що 7 043,5 млн. т початкових потенційних ресурсів вуглеводнів, або 75,5 % від їх загальної кількості, знаходяться на суші, а 2 279,2 млн. т (24,5 %) – на шельфі Чорного й Азовського морів. З цих ресурсів видобуто менше 4%, в той час як на материковій частині – 67%. Шельфовий видобуток не перевищує 3% від розвіданих запасів. Впродовж найближчих 4-х років Україна може збільшити об'єми видобутку газу з Чорноморського шельфу до 8 млрд. м³. Таким чином, загальний видобуток складатиме близько 28 млрд. м³.

Таким чином, ресурсна база нафтогазовидобувної промисловості України дозволяє при її ефективному використанні стабілізувати, а в перспективі підвищити обсяги видобутку вуглеводневої сировини. Щодо доказаних запасів нафти з газоконденсатом Україна посідає третє місце в Європі (без Росії), поступаючись тільки Великобританії та Норвегії, але рівень річного видобутку значно нижчий, ніж у цих і багатьох інших європейських (і не тільки європейських) країнах.

Також потрібно враховувати те, що на сьогоднішній день Кримський півострів та прилегла до нього акваторія під контролем іншої держави. Це є однією з причин, які ускладнюють роботу по розвідці та розробці родовищ корисних копалин.

Додаток 5

Інформаційна картка для групи «Практики»

На початок 70-х років XX ст. на північно-західному шельфі Чорного моря сейсмічними дослідженнями було підготовлено ряд структур під глибоке буріння, і у 1975 р. на піднятті Голіцина зі свердловини № 7 отримано перший фонтан газу на Чорноморському шельфі України. Менше ніж через рік, у 1976 р., отримано приплив газу зі свердловини Північно-Керченська № 1 в Азовському морі.

З 1970 по 1990 рік у північно-західній частині шельфу Чорного моря геофізичними методами було виявлено близько 46, а в акваторії Азовського моря — 22 перспективних структури. У 1979 р. створено спеціалізована установа для пошуково-розвідувального буріння в акваторіях УРСР ПО «Чорноморнефтегазпром» (зараз ДАТ «Чорноморнафтогаз»).

У межах півдня і акваторій України нафтогазопошукові роботи проводяться в Індоло-Кубанському, Каркінітсько-Північнокримському прогинах та Прикерченському шельфі Чорного моря. У 1998 році роботами НПО «Чорноморнафтогаз» на Південному шельфі Азовського моря було відкрите Північно-Казантипське газове родовище.

В акваторії Чорного моря сейсморозвідка виявила 109 структур. В першу чергу привертає увагу 31 структура, запаси кожною з яких можуть складати більше 20 млрд. м³ природного газу. За оцінками геологів, тільки третина запасів причорноморських родовищ залягає на малій глибині.

Загальна площа Прикерченської ділянки надр континентального шельфу Чорного моря, яка зараз привертає інтерес інвесторів, становить 12,96 тис. км², глибина моря в його межах – від 70 до 2000 м. Щільність ресурсів вуглеводнів, за попередніми оцінками, становить 30 тис. тонн нафтового еквівалента на 1 км².

У межах Прикерченської ділянки закартовано Південнокерченську нафтогазоперспективну структуру, готову до буріння, і виявлено структури «Якірна», «Моряна» й «Тетяєво». Відповідно до державного балансу запасів, перспективні ресурси Південнокерченської структури на 1 січня 2005 року дорівнювали 10,8 млрд. м³ газу; перспективні ресурси структур «Якірна», «Моряна» й «Тетяєво» не підраховувалися.

На даний час видобутком енергоносіїв на шельфі займається ДАТ «Чорноморнафтогаз» - дочірня компанія НАК «Нафтогаз України». Компанія володіє єдиним виробничо-господарським комплексом, самостійно здійснює пошуково-розвідувальне буріння в межах Чорного і Азовського морів, будівництво морських стаціонарних платформ, підводних трубопроводів, облаштування та розробку родовищ нафти і газу, транспортування продукції споживачам, а також підземне зберігання газу.

Буріння ведеться на глибині не більше сімдесяти метрів, тоді як провідні західні компанії давно освоїли технології, що дозволяють видобувати вуглеводні на глибинах понад два кілометри. Що стосується розробки родовищ, які знаходяться на глибинах від двохсот метрів до двох кілометрів, то потрібно визнати, що тут Україна не має ні технологій, ні фінансових можливостей За результатами оголошеного тендеру компанія Vanco Internatoinal ltd (Швейцарія), яка є дочірньою Vanco Energy Company (США), стала переможцем конкурсу на розробку Прикерченської ділянки шельфу Чорного моря.

При реалізації її інвестиційної програми на суму понад 4 млрд. дол. бюджет зможе отримати протягом дії Угоди про розподіл продукції суму в кілька сотень мільярдів гривень (за консервативного сценарію світових цін на нафту у 260 дол. за тонну), а загальний обсяг видобутої нафти за усередненого сценарію може перевищити 200 млн. тонн. Наступна затверджена ділянка – Скіфська площа в західному районі Чорного моря. Обидва ці проекти дозволять значно підсилити енергонезалежність України, а можливо, і повністю вирішити проблему забезпечення власним газом и частково – нафтою.

Додаток 6

Інформаційна картка для групи «Юристи»

Правові питання поділу шельфу

Видобуток енергоносіїв напряму пов'язаний з питанням поділу шельфу як Чорного так і Азовського морів, а тут у України є серйозні проблеми з Росією та Румунією. На російській частині шельфу геолого-розвідувальними роботами займаються «Роснефть», «ЛУКОЙЛ», «ЮКОС», «Газпром» і TotalFinaElf. Українською і болгарською часткою шельфу зацікавився австрійський концерн OMV. ТНК-ВР проводить геологічні дослідження в Туреччині у східній частині Чорного моря.

Фактично з моменту затвердження незалежності, Україна наполягає на делімітації кордону в Азово-Чорноморській акваторії відповідно до конвенції ООН по морському праву 1982 року. Проте цей варіант не вигідний Росії. Ще з 1998 року існувала домовленість про те, щоб вважати Азовське море внутрішнім без розмежування між країнами морських просторів. У грудні 1999 року була створена переговорна група з питань правового статусу Азовського моря і Керченської протоки.

Російська сторона виходить з того, що Азовське море знаходиться в загальному користуванні без будь-якого розмежування між ними морських просторів. Україна наполягає на розмежуванні Азовського моря і Керченської протоки. При цьому, посилаючись на визначені ще за радянських часів межі областей, Україна заявляє про приналежність їй всієї Керченської протоки. Ключовою була Керченська протока, за проходження суден по якій Росія платила Україні. Потенційно, Україна у будь-який час мала право на свій розсуд закрити прохід протокою. Але зараз, коли Кримський півострів окупований Росією, це питання стало стратегічним. Адже доступу до Азовського моря з Чорного через Керченську протоку в України зараз немає. Як немає і контролю над родовищами, які опинились на окупованій території. 

Для початку промислового видобутку компаніям треба дочекатися чіткого визначення статусу спірних ділянок надр. І «Чорноморнафтогаз» з його ліцензіями на азовському шельфі, і «ЮКОС» на валу Шатського, частина якого припадає на акваторію Керченської затоки, ризикують потрапити в ситуацію багаторічної тяжби і втратити вкладені інвестиції. До окупації Криму відбулося більше двадцяти раундів переговорів з питань розмежування Чорного і Азовського морів, а також Керченської протоки.

Ще на двадцятому раунді переговорів сторони домовилися про застосування прийнятої в міжнародній практиці методики «серединної лінії» в акваторії Азовського моря, але Росія запропонувала підійти до цього питання «комбіновано», з використанням як серединної лінії, так і інших методів. У світовій практиці не зустрічалося ще подібного підходу. Проблемні питання щодо меж із Росією і Румунією відлякують серйозних інвесторів.

Предметом угоди про розподіл продукції при видобутку на Прикерченській ділянці шельфу є три родовища – Одеське (Олімпійське), Безіменне і родовище Палласа. Якщо провести по дну Чорного моря умовну межу, то родовище Палласа на чверть виходить на російську акваторію, причому російська сторона вже веде на цій ділянці бурові роботи.

Паливо, що знаходиться в єдиному природному резервуарі, отримає та сторона, яка скоріше встановить більшу кількість продуктивних свердловин. А враховуючи нинішню ситуацію Росія повністю освоїть це родовище. У багатьох країнах подібні конфліктні ситуації вирішуються шляхом створення спільних підприємств, які видобувають і ділять ресурси на паритетній основі. Проте зараз, через напружені відносини з російською стороною та окупацією Кримського півострову, така угода маловірогідна.

Освоєнням свого континентального шельфу Румунія активно займається упродовж останніх 30 років. Ще у 1981 році Румунія ввела в експлуатацію стаціонарну глибоководну платформу на родовищі West Lebada біля кордонів шельфу України. У 2007 році було відкрито декілька нафтогазових родовищ, до розробки яких компанія «Petrom» залучила «Exxon Mobil», «TotalFinaElf», OMV і ENI, «Enterprise Oil». На даний час видобуток вуглеводнів у румунському секторі Чорного моря сягає 60 млн. т у перерахунку на нафту.

У лютому 2012 р. компанії «ExxonMobil» і «OMV Petrom» оголосили про відкриття родовища природного газу потужністю до 84 млрд куб. м. Слід зазначити, що до рішення Міжнародного суду в Гаазі від 3 лютого 2009 р. це родовище було розташоване в частині шельфу, яка належала нашій державі. Втім Бухарест виказує ознаки зацікавленості у співпраці з Києвом у сфері енергетики і пропонує програму щодо пільгового постачання газу до України. На думку румунських фахівців, подібний контракт був би вигідний нашому сусідові як у політичному, так і в економічному сенсі: Україна – дуже значний споживач енергоносіїв.

Проблеми існують і відносно статусу острова Зміїний. Компанія «Чорноморнафтогаз» зробила першу пошукову свердловину на структурі «Олімпійська», яку Румунія вважає своєю. Обидві країни відстоюють власну правоту в Гаагському міжнародному суді. 15 серпня 2005 року румунська сторона внесла на розгляд Міжнародного Суду ООН свій Меморандум в справі про делімітацію континентального шельфу і виняткових економічних зон між Україною і Румунією. За світовими стандартами родовища нафти і газу біля Зміїного не потужні. 10 мільйонів тонн нафти і 10 млрд. м3 газу - на 2-3 роки роботи крупної видобувної компанії, а прибутки від цього підприємства не будуть дуже високими.

На даний час процес освоєння родовищ гальмується невизначеністю морських кордонів у Чорному та Азовському морях. Поки це питання не вирішене, з Румунією можна було б освоювати родовища на умовах створення спільних підприємств з відповідним поділом продукції.

Список використаних джерел

1.     Михайлюк Олена. Видобуток енергоносіїв на шельфі Чорного та Азовського морів / Олена Михайлюк [Електронний  ресурс]. – Режим доступу : http://old.niss.gov.ua/book/Odesfilya/st_myh.htm 

2.     Волович Олексій. Освоєння чорноморського шельфу: конкуренція та співпраця / Олексій Волович // Одеські вісті [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.geo.gov.ua/node/1231

Тема 5. Виробництво тканин, одягу, взуття

Філончук З.В.

Дослідження: Малі і середні міста України – центри

швейного виробництва

Мета:

поглибити знання учнів з географії швейного виробництва в Україні; формувати навички роботи з додатковими джерелами інформації; розвивати комунікативні здібності учнів, підприємливість, лідерські якості.

Очікувані результати

Учень:

знає та показує на карті найбільші центри швейного виробництва в Україні, а також малі та середні міста – центри виробництва одягу;

визначає складові успіху діяльності діяльності підприємств швейного виробництва;

аналізує карту швейної промисловості України;

оцінює перспективи розвитку виробництва одягу у малих і середніх містах України;

може ефективно співпрацювати у групі, аргументувати власну позицію, виявляти ініціативність, лідерські якості.

Методи і прийоми:

·        картографічний;

·        частково-пошуковий;

·        групова співпраця;

·        прийом «Логотип на карті».

Обладнання: географічні атласи,  інструктивні картки.

Допоміжні матеріали:

Додаток 1. Тематика складових проекту «Малі та середні міста України – центри швейного виробництва» (міні-проектів).

Додаток 2. Інструктивні картки щодо реалізації міні-проектів з теми

«Малі та середні міста України – центри швейного виробництва».

Додаток 3. Довідкова інформація про українські підприємства з пошиття одягу.

Додаток 4. Логотипи підприємств.

Додаток 5. Таблиця «Малі і середні міста України – центри швейного виробництва».

Хід дослідження

І. Вступна частина дослідження

1.1. Налаштуйте учнів на позитивний настрій.

1.2. Повідомте про те, що в нашій країні діє Всеукраїнська громадська організація «Міжнародний Трейд-клуб в Україні», яка об'єднує співробітників торгово-економічних відділів майже 60 посольств і міжнародних організацій, акредитованих в Україні. Мета діяльності Трейд-клубу – створення умов для надання іноземним дипломатам більш повної інформації про економічний потенціал України, сприяння просуванню українських товарів на міжнародні ринки, залучення в Україну іноземних інвестицій. Клуб був створений в 1992 році та працює за підтримки Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

На чергове «засідання» Трейд-клубу необхідно представити інформацію про розвиток швейного виробництва в Україні, саме в малих і середніх містах.

Запропонуйте учням прийняти участь у інформаційно-рекламному проекті «Малі та середні міста України – центри швейного виробництва».

ІІ. Основна частина дослідження

2.1.Об’єднайте учнів у міні-групи (2-3 особи). Запропонуйте перелік тем для міні-проектів (Додаток 1). Надайте можливість учням обрати теми (за бажанням або за рекомендацією вчителя).

2.2.Надайте кожній групі інструктивні картки щодо реалізації завдання (Додаток 2). Побажайте плідної роботи кожній команді. 

ІІІ. Підсумкова частина дослідження

3.1.Наступного уроку надайте слово для презентації міні-проектів кожній групі (довідкова інформація про підприємства – Додаток 3).

3.2.Використайте прийом «Логотип на карті». Запропонуйте учням позначити на карті України логотипи, представлених у проектах підприємств, у містах – центрах даного швейного виробництва (Додаток 4). У разі відсутності логотипу – розробити свій варіант.

3.3.Наголосіть на необхідності узагальнити представлену інформацію у вигляді таблиці (орієнтовна відповідь – Додаток 5).

3.4.Надайте учням домашнє завдання: опрацювати параграф, написати есе «Чи є майбутнє у вітчизняної швейної промисловості?».

Додатки

Додаток 1

Тематика складових проекту «Малі та середні міста України – центри швейного виробництва» (міні-проектів)

1.     Костюмчик із Бердичева.

2.     Прилучанка-вишиванка.

3.     ОЛТЕКС – лідер екологічного швейного виробництва.

4.     Від майстерні до фабрики: складові успіху.

5.     Балтській швейній фабриці – 90.

6.     Євростиль від «Вікторії».

7.     Made in Ukraine від «Санта-Україна».

8.     «Trend Ukraine» у Василькові.

9.     Одяг для тебе.

10. «ВіД»ома історія.

Додаток 2

Інструктивні картки щодо реалізації міні-проектів з теми

«Малі та середні міста України – центри швейного виробництва»

№1. Костюмчик із Бердичева.

«Костюмчик із Бердичева» - таку назву має пам’ятник, встановлений у 2014 році на площі Центральній неподалік Арки кохання у Бердичеві.

Дослідіть історію та легенди, пов’язані з цим пам’ятником. Складіть характеристику промислового об’єкту, колектив якого став ініціатором створення пам’ятника «Костюмчик із Бердичева».

№2. Прилучанка-вишиванка.

Відвідайте Інтернет-магазин відомого швейного підприємства за адресою: http://priluchanka.com.ua/. Дізнайтесь про історію підприємства та його сучасні досягнення.

№3. ОЛТЕКС – лідер екологічного швейного виробництва.

За електронною адресою: http://tppua.org/ru/business/company/tov-%C2%ABolteks%C2%BB-virobnik-shveinikh-virob%D1%96v, визначте особливості виробничої та комерційної діяльності підприємства ТОВ «ОЛТЕКС». Поясніть сутність поняття «давальницька сировина». Розробіть рекламний буклет ТОВ «ОЛТЕКС» - лідер екологічного швейного виробництва.

№4. Від майстерні до фабрики: складові успіху.

Перегляньте відео ТРК «Броди» (15 червня 2016 року) за покликанням: https://www.youtube.com/watch?v=2UPlgVKe_10. Дайте відповідь на питання: Чим живе найбільше швейне підприємство Бродівщини? Визначте складові успіху підприємства. Використайте матеріали сайту «Енциклопедія сучасної України»: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=28311

№5. Балтській швейній фабриці – 90.

Варіант 1. Підготуйте фоторепортаж «Балтська швейна фабрика – найстаріше діюче підприємство Балтського району» (джерело: http://provinciya.net.ua/news/337-baltsky-shveyny-fabric-88.html).

Окресліть перспективи розвитку ПП «Балтська швейна фабрика».

Варіант 2. Перегляньте відео:

·        «Балтська швейна фабрика: нове життя, нові перспективи» (https://www.youtube.com/watch?v=noOLQimIT3I. Дата: 6.10. 2015).

·        Балта Открытие нового цеха на Балтской швейной фабрике (https://www.youtube.com/watch?v=hlibPWc4Vg8. Дата: 26.06. 2016).

·        ПП «Балтська швейна фабрика» досягає все більших успіхів (https://www.youtube.com/watch?v=wFS0Sphw9RE. Дата: 18.10. 2016).

Визначте складові успіху підприємства.

№ 6. Євростиль від «Вікторії».

Запропонуйте учням переглянути відеопрезентацію ПП «Вікторія 8»  (https://www.youtube.com/watch?v=qrowj4DP9Ls). Зверніть увагу учнів на те, що це відеопрезентація роботодавця одного з передових підприємств швейної галузі в Україні з виготовлення високоякісного жіночого одягу. Підприємство запрошує на роботу працівників швейних спеціальностей.

Чи готові ви працювати на такому підприємстві? Обґрунтуйте свою відповідь.

№7. Made in Ukraine від «Санта-Україна».

5 червня 2015 року на базі ПрАТ «Санта-Україна» (швейної фабрики) відбулося засідання Міжнародного Трейд-клубу.

Здійснивши аналіз роботи підприємства, сплануйте тематику наступного засідання цієї організації (http://pervomaisk.mk.ua/public/index.php/n/na_bazi_prat_santa-ukraina_-shveynoi_fabriki-_vidbulosya_zasidannya_mizhnarodnogo_treyd-klubu; http://pervomaisk.mk.ua/s/atzt_santa-ukraina).

№8. «Trend Ukraine» у Василькові.

13 лютого 2017 року було проведено День відкритих дверей на дочірньому підприємстві «Trend Ukraine» Васильківської швейної фабрики по пошиттю одягу «Bebepa» з метою ознайомлення з роботою підприємства. В зв’язку з відкриттям дочірнього підприємства відкрито 50 нових вакантних місць. Охарактеризуйте технологію цього виробництва.

Чи готові ви працювати на такому підприємстві? Обґрунтуйте свою відповідь (https://vasylkiv.org/2017/02/15/den-vidkritix-dverej-na-dochirnomu-pidpriyemstvi-trend-ukraine-vasilkivsko%D1%97-shvejno%D1%97-fabriki-po-poshittyu-odyagu-bebepa/).

№ 9. Одяг для тебе.

Кілька років «родзинкою» Козятинської швейної фабрики є бренд дитячого та підліткового одягу «BoGi». Підготуйте ТОП-10 світових брендів підліткового одягу. Чи шиють в Україні якісний одяг для підлітків?

№ 10. «ВіД»ома історія.

«Большевичка», «Красень», «ВіД» ... Дослідити історію фабрики та написати есе на тему «Історія підприємства в його назвах».

Поясніть, чому філіал фабрики «ВіД» відкрито саме у Генічеську (http://khoda.gov.ua/shvejna-fabrika-u-gen%D1%96chesku-zd%D1%96jsnjuvatime-poshiv-formi-dlja-mvs-%D1%96-nacgvard%D1%96%D1%97).

Додаток 3

Довідкова інформація про українські підприємства з пошиття одягу

1. ПАТ «Бердичівська фабрика одягу».

Легка промисловість займає провідну позицію в місті Бердичеві, її доля становить майже 28,6% обсягів виробництва. Підприємствами легкої промисловості виготовляються швейні вироби в асортименті, трикотажні вироби, взуття. Найбільші підприємства в цій галузі: ТОВ «Трикотажний комбінат»; ПАТ «Бердичівська фабрика одягу»; СП ТОВ «Ріф-1» - виробництво взуття, ТОВ «Сончік» - виробництво спальних матраців. (офіційний портал міста: http://www.berdychiv.com.ua/promuslovist.html).

Бердичівська фабрика одягу спеціалізується на виробництві класичного верхнього чоловічого одягу: костюмів, піджаків та брюк. Підприємство співпрацює з іноземними замовниками на основі давальницької сировини. У 2000-му році колективу фабрики була присуджена «Платинова зірка» якості продукції серед фірм-виробників одягу 62-х держав. Фабрика неодноразово отримувала дипломи переможця регіонального етапу Всеукраїнського конкурсу якості продукції «100 кращих товарів України», має відзнаку переможця Міжнародного Академічного рейтингу популярності «Золота фортуна».

Компанія експортує товари у Францію, Німеччину, Румунію, Угорщину, Іспанію, Великобританію та інші країни. З жовтня 2006-го року розпочато випуск одягу на внутрішній ринок України під торговою маркою відомої угорської фірми «BRAGA». Сталий розвиток, інноваційні технології, високий рівень підготовки висококваліфікованих кадрів та модернізація виробництва – шлях, яким крокує фабрика в непростих умовах сьогодення.

Родина бердичівських швейників – велика: 730 швачок і термообробників. Щомісяця підприємство випускає піджаків – 40000, брюк – 33000 шт. Триста тисяч костюмів випускає фабрика протягом року! (http://www.bfo.com.ua/production.html).

З історії підприємства. Фабрика створена в 1920-му році на базі швейних майстерень, які виникли у 1901-му на основі спілки «Швейпром», або бюро кравців. В подальшому фабрика стала називатися Першою Держмайстернею. У 1925-му році її перейменували на фабрику колективу безробітних кравців – бердичівських швачок Комборбезу. У 2015 році фабрика відзначила 95-річний ювілей.

2. Фабрика «Прилучанка».

Швейне виробництво міста Прилуки представлене групою підприємств, а саме: ПРАТ «Прилуцька швейна фабрика», колективна виробничо-торгова фабрика головних уборів «Корона», ПП «Вербена – Прилуки», ПП «Прилучанка».

Історія фабрики «Прилучанка» починається у 1929 році, коли до артелі «Суспільство» була приєднана Ічнянська фабрика з виробництва швейних виробів. Відкритим акціонерним товариством «Прилучанка» стала тільки у 1995 році, а з 2004 року – приватним підприємством. У асортименті продукції: постільна білизна, ковдри, подушки, електричні простирадла, трикотажні вироби, спецодяг, вишивка та багато іншого.

3. ТОВ «ОЛТЕКС».

ТОВ «ОЛТЕКС» є потужним вітчизняним виробником швейних виробів. Завдяки повному технічному переобладнанню у 2002-2003 рр. та кваліфікованим спеціалістам продукція стала відрізнятися високою якістю та конкурентноспроможною ціною. У 2010-2011 роках виробництво сертифіковано на відповідність міжнародній системі управління якістю за ISO 9001:2009 (ISO 9001:2008). Підприємство виробляє та експортує продукцію для відомих європейських та американських фірм, таких як «Ukrakov-West» (Бельгія), «Eurotex», «Lener Cardier» (Франція), «Polaris» (Австрія), «Kaizer», «Valker», «Kirsten» (Німеччина).

Компанія є учасником двох професійних бізнес-об’єднань – «Української асоціації підприємств легкої промисловості» і асоціації «Українська оборонна та безпекова промисловість». 

Понад 20 років основними замовниками ТОВ «ОЛТЕКС» є Міністерство оборони України, Міністерство внутрішніх справ України, МНС України, Держкомкордон, підприємства Укрзалізниці, ДП «Міжнародний аеропорт  «Бориспіль», ДППЗУ «Укрпошта» та ін.

У першому кварталі 2017 року ТОВ "ОЛТЕКС" достроково постачив для потреб Міністерства оборони України за найнижчою ціною: 50 000 пар шкарпеток літніх трекінгових, 8 000 штук курток костюму утеплювача, 5 000 штук курток вітровологозахисних зимових і 4 000 штук штанів вітровологозахисних зимових. Разом це 67 000 одиниць форми та предметів обмундирування (https://delo.ua/news-companies/olteks-dostrokovo-vikonav-derzhzamovlennja-minoboroni-329655/ © delo.ua).

Виробничі потужності підприємства розташовані на ПАТ «Прилуцька швейна фабрика», якому ТОВ «ОЛТЕКС» передало у оренду частку виробничого обладнання і яке знаходиться у оперативному управлінні ТОВ «ОЛТЕКС». Виробничий процес ТОВ «ОЛТЕКС» побудований у 2 етапи.

На першому, кваліфікованими працівниками ТОВ «ОЛТЕКС» розробляються лекала, прошиваються зразки відповідних предметів закупівлі, які узгоджуються із замовником, готується тендерна документація для участі у торгах, укладаються договори із замовниками, закуповується сировина та прикладні матеріали на виконання замовлення, здійснюється транспортне забезпечення.

На другому етапі, на підставі договору на переробку давальницької сировини ПАТ «Прилуцька швейна фабрика» здійснює пошиття продукції. (http://tppua.org/ru/business/company/tov-%C2%ABolteks%C2%BB-virobnik-shveinikh-virob%D1%96v).

Компанія OLTEKS приділяє значну увагу питанням екології виробництва. Для визначення поточної ситуації проводить оцінку впливу виробництва і господарчої діяльності на довколишнє середовище.

Компанія сумлінно виконує документально оформлені процедури з поводження, зберігання, транспортування, вторинної переробки та утилізації відходів. Ці дії попереджають викиди в повітря, скиди на ґрунт і у воду, а також ризики загоряння. Знання та виконання процедур, включаючи дії в надзвичайних ситуаціях, забезпечує здоров'я і безпеку як працівників, так і безпосередньо довколишнього середовища.

Відходи виробництва сортуються для подальшого використання або вторинної переробки. Клапті та залишки невикористаної некондиційної сировини передаються спеціалізованим організаціям для виготовлення маскувальних сіток для армії. Надлишки сировини йдуть на переробку для подальшого використання при виготовленні матраців, меблів, одягу, іграшок. Робітники, що працюють з виробничими відходами, мають належну кваліфікацію і пройшли відповідне навчання.

Ретельно вивчаються екологічні  характеристики сировини та матеріали для пошиву одягу, головних уборів та панчішно-шкарпеткових виробів. Сировина проходить обов’язкову санітарно-епідеміологічну експертизу на її відповідність вимогам ДСТУ та діючого законодавства. Кожна стадія виробництва контролюється досвідченими технологами. Готова продукція перевіряється в незалежних органах з сертифікації, після чого вона отримує відповідні протоколи, висновки, сертифікати (https://olteks.com/). 

4. Швейне підприємство «ГАЛАНТ».

«ГАЛА́НТ» – підприємство легкої промисловості. Засноване 1944 року у м. Броди Львівської області як швейно-взуттєва майстерня (працювало 17 осіб на власних машинках). До 1949 року – фабрика індивідуального пошиву одягу. У 1950-х рр. розпочато впровадження бригадного методу праці та розширення асортименту продукції. 1965–92 рр. – у складі Львівського швейного об’єднання «Маяк», від 1992 – Бродівська орендна швейна фабрика, від червня 1994 – ВАТ із сучасною назвою.

В грудні 1994 на частині матеріально-технічної бази «Галанта» додатково створено українсько-бельгійське СП «Укон». У процесі реорганізації фабрики збудовано новий виробничий корпус (пл. 2 тис. м²) з побутовими приміщеннями, закуплено лінію з пошиття чоловічих і жіночих костюмів, що дало змогу вийти підприємству на якісно новий рівень виробництва, залучити іноземні інвестиції.

Нині «Галант» має постійні замовлення на виготовлення швейних виробів для компаній Німеччини, Бельгії, значна робота проводиться з освоєння внутріннього ринку.

5. ПП «Балтська швейна фабрика».

Балтська швейна фабрика – найстаріше діюче підприємство Балтського району, якому у 2015 році виповнилося 88 років. У 2013 році швейна фабрика змінила власника, її придбав керівник СФГ «Прогрес» Михайло Лазаренко. Після цього ПП «Балтська швейна фабрика» перетворилося на підприємство з сучасними технологічними лініями, де постійно розширюються технологічні можливості. Продукція фабрики гарантовано якісна та добротна, впроваджуються у виробництво нові моделі, підприємство виконує замовлення для різних відомих брендів таких як: «Mexx», «s'Oliver», «Next» та інші.

Фабрика виготовляє одяг жіночого асортименту: костюми, блейзери, жилети, плащі, жакети тощо, працюючи на давальницькій сировині. Також, в експериментальному цеху розробляють ї виготовляють щорічно понад 100 нових моделей одягу.

З 2013 року на фабриці відбулися значні зміни – насамперед змінились підходи до роботи підприємства в цілому, покращився соціальний захист працюючих, умови їх роботи. На швейній фабриці проведено реконструкцію приміщень, відновлено систему опалення та технічні комунікації, водопостачання, замінено та відремонтовано дах, вікна, двері, відповідно до сучасних технологій побудована нова котельна. Підприємство постійно розвивається – відкриваються нові швейні цехи. Сьогодні на підприємстві працюють 256 працівників і воно є одним з найкрупніших роботодавців району і одним з найбільших платників податків.

Незважаючи на труднощі, працівники виконують складні замовлення сучасних моделей одягу, а ТМ «Zaren» стає знаним партнером європейського рівня. 30 вересня трудовий колектив святкував виконання всіх замовлень модельного ряду 2016 року (http://provinciya.net.ua/news/337-baltsky-shveyny-fabric-88.html).

6. ПП «Вікторія 8».

ПП «Вікторія 8» одне з передових підприємств швейної галузі в Україні з виготовлення високоякісного жіночого одягу ділового стилю. Підприємство засноване в 1948 році, на сьогоднішній день тут працюють150 осіб.

7. ЗАТ «Санта Україна».

5 червня 2015 року на базі ПрАТ «Санта-Україна» (швейної фабрики) відбулося засідання Міжнародного Трейд-клубу. В засіданні взяли участь більше 20 представників дипломатичних відомств, асоціацій промисловців та окремих підприємств з таких країн: Австралія, Аргентина, Азербайджан, Білорусь, Бельгія, Болгарія, Німеччина, Ізраїль, Індонезія, Канада, Китай, Латвія, Литва, Польща, Словаччина, ПАР. Це був другий приїзд делегації. Перше відвідування міста відбулося у 2009 році.

90% продукції підприємства виготовляється за давальницькою схемою постачання сировини та поставляється в країни Європи та Америки. У 2015 році підприємство відзначило 70 річний ювілей з дня створення, проте не відстає від сучасних тенденцій та методів роботи.

На підставі рішення Первомайського виконкому від 19.05.1945 року, у приміщенні колишнього миловарного заводу, була відкрита швейна фабрика. У 1992 році підприємство змінило форму власності на колективну і отримало назву ПрАТ «Санта-Україна». Сьогодні підприємство складається з 6-ти швейних цехів, розкрійно-підготовчого, експериментального та  інфраструктури допоміжних служб.

ПрАТ «Санта-Україна» спеціалізується на виробництві швейних виробів (юбки, брюки, блузи жіночі, сорочки чоловічі) на внутрішній ринок, а по давальницькій схемі на експорт. Чисельність працівників – 815. (http://pervomaisk.mk.ua/public/index.php/n/na_bazi_prat_santa-ukraina_-shveynoi_fabriki-_vidbulosya_zasidannya_mizhnarodnogo_treyd-klubu; http://pervomaisk.mk.ua/s/atzt_santa-ukraina).

З чотирьох цехів фабрики один шиє для вітчизняного ринку: матеріали закуповують в Одесі, а викрійки власних виробів лише незначно відрізняються від європейських замовлень.

У місті з населенням 67 тис. осіб підприємство, де працюють близько 400 кравчинь, знає кожен: разом з місцевим молокозаводом воно є найбільшим платником податків у Первомайську.

Саме «Санта-Україна» однією з перших у країні освоїла співпрацю за давальницькою схемою. У 1993 році фабрика підписала контракт з німецькою фірмою Kaiser і почала шити чоловічі брюки для Німеччини. За 20 років до кола замовників увійшли бренди Next, Mexx, Laura Ashley, BCBG, Grossa Moda, Dolce & Gabbana і ще десяток торгових марок з Європи і США.

8. Васильківська швейна фабрика «Bebepa».

Васильківська швейна фабрика по пошиттю одягу «Bebepa» почала свою роботу наприкінці 2008 року. У 2017 році відкрито дочірнє підприємство «Trend Ukraine», яке виготовляє різноманітний асортимент від сорочок до зимового верхнього одягу.

9. ВАТ «Козятинська швейна фабрика»

Майже 60-річний шлях – це становлення, пошук та постійне вдосконалення. Асортимент продукції, що виробляється, складають піджаки, куртки, комбінезони, сорочки, блузи, спідниці,  халати, як для внутрішнього споживання, так і за кордон. Підприємство має багаторічний досвід зовнішньоторговельних відносин з Китаєм, Ірландією, Нідерландами, Швецією, шиє колекційний одяг для чеської фірми «Альтрева» та бельгійської «Бальєр», співпрацює з двома англійськими виробниками спецодягу. Колектив і керівництво домоглися того, що їх продукція відповідає міжнародним стандартам якості. Міністерство оборони замовляє форму для військових. Підприємство має 3 швейних цеха та 4 склади  з матеріалами.

Уже кілька років «родзинкою» підприємства є бренд дитячого та підліткового одягу «BoGi». Для випуску цих колекцій закуповують тканини і матеріали тільки найвищої якості – натуральні, або з низьким відсотком штучних добавок. Синтетика не використовується. Продукція сучасна на вигляд, зручна і комфортна. (http://komr.gov.ua/promisloviy-kompleks).

Дизайнери всього світу одноголосно визнали підлітків самою вимогливою і вибагливою публікою. У сучасному світі одяг вам можуть привезти з будь-якої країни, і різниця в ціні не буде вагомою. Одяг відомих брендів умовно поділяють на одяг з Америки та одяг з Європи: знаменита американська марка Esprit – знахідка для створення базового гардероба підлітка; англійська Next допоможе створити строгий імідж.

Щоб бути завжди в тренді, необхідно знати в обличчя модні бренди підліткового одягу. Ось перелік популярних брендів з усього світу:

• Франція - «Eliane et Lena». Великий вибір тінейджерською одягу, особливо багатий вибір елегантних суконь для юних леді.
• Туреччина - «Tugi club». Випуск шкільної одягу, в асортименті є бальні сукні для випускного вечора.
• Голландія - «Barts». Основна продукція - підліткові аксесуари: головні убори (спортивного стилю), шкарпетки, рукавички, шарфи.
• Англія - «Pepe Jeans». Широкий асортимент джинсового одягу: джинси, сорочки, куртки.
• Італія - « To Be Too». Одяг для дівчаток-підлітків, які ведуть активний спосіб життя.

http://ua.korrespondent.net/journal/1601403-korrespondent-shvejni-zarabitki-ukrayinski-fabriki-peretvorilisya-na-ceh-z-poshittya-dlya-svitovih-bren

10. Швейна фабрика «ВіД».

Основними напрямками діяльності швейної фабрики «ВіД»  є  виробництво та реалізація спеціального одягу для працівників хімічної, нафтогазової, металургійної, харчової, фармацевтичної, автомобільної промисловості, транспорту і будівництва, комунального і сільського господарства, а також одягу для повсякденного життя і активного відпочинку - всього більше 300 найменувань виробів.

Швейна фабрика «ВіД» - це нова назва відомого швейного підприємства України, яке вже більш ніж півстоліття є одним із лидерів серед підприємств легкої промисловості півдня України. Історія фабрики розпочалася у 1927 році. За традицією радянських часів, у 1930 році, фабрика отримала революційну назву «Большевичка». Продукція задовольняла місцевий попит і реалізовувалася через мережу державних магазинів. Потім  фабрика змінила  назву на  «Красень».

Сьогодні ТОВ «Швейна фабрика «ВіД» - це одне з найбільших сучасних швейних виробництв  України.  Загальна площа фабрики більш ніж 12000 кв. метрів, з яких задіяно поки що 1200, що дає можливості для развитку. Фабрика  має  нове і сучасне обладнання від відомих світових виробників, таких як: PFAFF, Dürkopp, BROTHER, JUKI, INVESTRONIKA та ін. Діє 8 виробничих ліній, працює більш ніж 100 кваліфікованих швей та 30 технічних працівників.

Додаток 4

Логотипи підприємств

1. ПАТ «Бердичівська фабрика одягу»

 

2. Фабрика «Прилучанка»

 

3. ТОВ «ОЛТЕКС»

 

4. «Галант» (відсутній логотип).

5. Балтська швейна фабрика. ТМ «Zaren» (відсутній логотип).

6. ПП «Вікторія 8».

7. ЗАТ «Санта Україна».

Логотип за покликанням https://images.ua.prom.st/153716887_w100_h100_bez_imeni_1.png

8. Васильківська швейна фабрика «Bebepa».

 

9. ВАТ «Козятинська швейна фабрика» (відсутній логотип).

10. Швейна фабрика «ВіД».

 

Додаток 5

Таблиця 1

Малі і середні міста України – центри швейного виробництва

№	Місто (Н)	Область	Підприємство	Основна продукція
1.	Бердичів (78,8 тис.)	Житомирська	ПАТ «Бердичівська фабрика одягу»	Чоловічі костюми, піджаки, брюки.
2.	Прилуки (58,4 тис.)	Чернігівська	ПП «Прилучанка» (фабрика художніх виробів)	Постільна білизна, ковдри, подушки, верхній одяг, спецодяг, трикотажні вироби, вишивка тощо.
3.	Прилуки (58,4 тис.)	Чернігівська	ТОВ «Олтекс» ПРАТ «Прилуцька швейна фабрика»	Білизна постільна, костюми утеплені, куртки чоловічі.
4.	Броди (23,7 тис.)	Львівська	Швейне підприємство «Галант»	Пошиття спецодягу.
5.	Балта (33 тис.)	Одеська	ПП «Балтська швейна фабрика»	Пошиття спецодягу, жіночого та чоловічого одягу.
6.	Вознесенськ (35,5 тис.)	Миколаївська	ПП «Вікторія 8»	Жіночий одяг ділового стилю.
7.	Первомайськ (66,7 тис.)	Миколаївська	ЗАТ «Санта Україна»	Швейні вироби (юбки, брюки, блузи жіночі та сорочки чоловічі).
8.	Васильків (36,7 тис.)	Київська	Васильківська швейна фабрика «Bebepa». Дочірнє підприємство «Trend Ukraine».	Різноманітний асортимент – від сорочок до зимового верхнього одягу.
9.	Козятин (24,2 тис.)	Вінницька	ВАТ «Козятинська швейна фабрика»	Піджаки, куртки, комбінезони, сорочки, блузи, спідниці. «Родзинкою» є бренд дитячого та підлітково-го одягу «BoGi».
10.	Генічеськ (25,6 тис.)	Херсонська	філія ТОВ «Швейна фабрика «ВіД»	Комплекти військового одягу для підрозділів МВС і Нацгвардії.

Тема 6. Виробництво харчових продуктів, напоїв

Солодовник А. Д.

Українські та імпортні продукти в споживчому кошику вашої  родини

Зазначте, що серед численних викликів соціально-економічному розвитку країн світу особливої гостроти набула продовольча проблема. Протягом багатьох століть голод був постійним супутником людини. Тому цілком природно, що людство наполегливо шукало нові шляхи створення та розширення продовольчої бази.

Однак, попри розвиток науки і техніки, до сьогодні голод не було ліквідовано, навпаки, його масштаби постійно зростають. За даними Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН (ФАО), у 70-х рр. минулого століття кількість тих, хто голодує, у всьому світі становила 360 млн. осіб, на початок 80-х рр. вона перевищила 500 млн., а на кінець XX ст. - початок XXI ст. – майже досягла 1 млрд. людей. Тому перед світовою спільнотою постійно постає завдання створення такого продовольчого забезпечення, за якого все населення світу зможе достатньо задовольняти власні потреби в харчуванні, оскільки від нього залежить не лише продовольча, але й національна безпека.

Нестача продовольства загострює проблеми здоров'я людей, провокує соціальну напруженість, формує залежність країни від імпортних постачань продовольства. Тобто продовольчу безпеку можна визначити як такий рівень продовольчого забезпечення населення, який гарантує соціально-політичну стабільність у суспільстві, виживання і розвиток нації, особи, сім'ї, стійкий економічний розвиток.

         Мета: закріпити і поглибити знання про традиційні виробництва харчових продуктів різних країн світу, права споживача на якісні товари і послуги; визначити місце України на світовому та європейському ринках продовольства; спонукати учнів надавати перевагу продуктам харчування українського виробництва над іншими під час планування покупок для родини.

         Вимоги до рівня підготовки учнів

Учень:

знає особливості традиційних виробництв харчових продуктів різних країн світу; переваги використання українських продуктів харчування;

розуміє вплив спеціалізації сільського господарства, споживчого чинника та ТНК на розвиток харчової промисловості;

пояснює розміщення в Україні підприємств харчової промисловості.

 Методи і прийоми:

·        словесний;

·        наочний;

·        проблемно-пошуковий;

·        візуальний;

·        інформаційний;

·        репродуктивний.

Обладнання: географічні атласи, довідкова література, картки для учнів, Інтернет джерела.

Допоміжні матеріали:

Додаток 1. Повідомлення «Продовольча безпека в Україні».

Додаток 2. Відео «Українська кухня» (https://www.youtube.com/watch?v=GuulS0tEHDE).  

Додаток 3. Повідомлення «Національні особливості харчування українців».

Додаток 4. Повідомлення «Споживання імпортних продуктів харчування».

Додаток 5. Таблиця «Українські та імпортні продукти в споживчому кошику вашої  родини».

Хід дослідження

І. Вступна частина (проводиться за 1-2 тижні до вивчення теми).

1.1. Зазначте, що особливостями  народних традицій харчування українців є  помірність, харчування за сезонами, постування, перевага овочевих страв, святкова та скоромна їжа. Найбільш поширеними  стравами в Україні були ті, що готувалися з продуктів рослинного походження. Найбільш улюбленими стравами були борщ, капусняк, печений гарбуз, вареники, куліш. На столі панували овочеві страви, традиційно їх готували з капусти, буряка, моркви, брукви, цибулі, часнику, огірків та інших овочів. Поважали українці й каші: з гречки, вівса,   ячменю, проса, пшона. М’ясні страви та яйця вживали  на свята, а от страви з птиці готували лише в неділю, помірно вживали сало, частіше їли молочні продукти. Регулярно українці чистили організм  шляхом постування. Піст завжди проводився перед великими релігійними святами. Постилися також у середу та п’ятницю щотижня. У ці дні люди не вживали м’ясної та молочної їжі, таке харчування називалося – пісним. Український народ завжди був здоровим та  сильним, правильно та корисно харчувався, про що свідчать кулінарні смаки  українців.

1.2. Запропонуйте учням більше дізнатися про кулінарні традиції рідного народу, визначивши місце українських та імпортних продуктів у споживчому кошику родини.

1.3. Об’єднайте клас у три групи. Надайте кожній групі завдання щодо розв’язання теми дослідження  та інформаційні картки (Додатки 1-4).

1.4.Доручіть групам, використовуючи різні джерела інформації та інформаційні картки, виконати наступні завдання:

·        групі №1 дослідити тему «Особливості національного харчування українців» та результати узагальнення представити у вигляді буклету;

·        групі №2 створити презентацію на тему «Імпортні продукти харчування та їх роль у житті українців»;

·        групі №3 представити тему «Імпортні продукти харчування. Користь чи шкода?!» через написання есе. 

1.5.Визначте терміни для виконання завдань.

ІІ. Основна частина дослідження.

2.1.Надайте слово учням для презентації результатів дослідження.

2.2.Організуйте роботу щодо заповнення узагальнюючої таблиці (Додаток 5).

2.3.Запропонуйте учням виконати завдання «Прибери зайву страву»: борщ, плов, вареники, суп харчо, пельмені, пампушки, куліш,  гречана каша зі шкварками,   гарбуз,  спагеті.  У яких країнах їх готують?

2.4.Поставте перед учнями питання: Звідки до нас прийшли наступні продукти харчування: кава, чай, ананас, перець, ваніль, кукурудза, помідори?

2.5.Проаналізуйте відповіді учнів.

ІІІ. Підсумкова частина

3.1. Підведіть підсумки дослідження – підбийте їх колективно, залучаючи учасників до оцінки його результативності.

3.2.Визначте кращі відповіді.

3.3.Повідомте учням домашнє завдання: опрацювати текст параграфа; скласти есе на тему «Чому ми любимо шкідливу їжу?»

Додатки

Додаток 1

ПРОДОВОЛЬЧА БЕЗПЕКА В УКРАЇНІ

Один із індикаторів рівня продовольчої безпеки - добова енергетична цінність раціону людини. Цей індикатор характеризує рівень задоволення фізіологічних потреб населення в енергії та харчових речовинах відповідно до вимог збалансованого раціону харчування людини. Гранична величина індикатора становить 2500 ккал на добу. При цьому 55% добового раціону має забезпечуватися за рахунок споживання продуктів тваринного походження.

За даними Міністерства економіки України, середньодобова калорійність спожитих продуктів харчування у 2008 р. у розрахунку на одну особу становила 2998 ккал. Натомість лише 27% середньодобового раціону забезпечувалося за рахунок споживання продукції тваринного походження [4].

Наступний індикатор визначає забезпечення раціону людини основними видами продуктів. За даними Державного комітету статистики України, протягом останнього десятиліття в Україні простежується одноманітне харчування населення – енергетична цінність раціону забезпечується в основному вуглеводами та жирами за рахунок хліба і хлібопродуктів, картоплі, цукру та олії, що є свідченням незбалансованості харчування. Значно менше у 2008 р. споживалося м'яса та м'ясопродуктів – 63% від раціональної норми, молока і молочних продуктів – 61%, фруктів і ягід – 48%, овочів і баштанних – 80%, риби і рибопродуктів – 88%, яєць – 90%.

Наступним індикатором є економічна доступність продуктів. Визначається як частка сукупних витрат на харчування в загальному підсумку сукупних витрат домогосподарств. Граничним критерієм для зазначеного показника вважається його 60-відсотковий рівень. Хоча вивчення наукової літератури [1; 2] з проблем продовольчої безпеки дає підстави визначати порогове значення індикатора на рівні 30-40%.

За даними статистики, в Україні у 2008 р. середньомісячні витрати домогосподарства на харчування дорівнювали 1316 грн. при сукупних витратах нарівні 2590 грн . Таким чином, індикатор доступності продуктів харчування у 2008 р. становив 50,8%, за його 60-ти відсоткового граничного критерію. Слід зазначити, що частка витрат на харчування у США становить 11-12%,і навіть бідні витрачають на харчування лише близько чверті своїх доходів. Пересічний швед витрачає на харчування 23% доходів, японці і французи – 18-19%, голландці, німці та англійці – 14-15%, канадці – 12%.

Межу бідності у США розраховують, базуючись на результатах багаторічного вивчення сімейних бюджетів, які показують, що в найбідніших сім'ях на харчування витрачається більше третини доходу. У Японії бідною вважається сім'я, у якої частка витрат на харчування перевищує 35%.

Додаток 2

 Відео «Українська кухня» (https://www.youtube.com/watch?v=GuulS0tEHDE).  

Додаток 3

НАЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ХАРЧУВАННЯ УКРАЇНЦІВ

Важливою складовою частиною матеріальної культури кожного народу є його їжа. Її характер залежить від багатьох факторів: соціально-економічного становища людини, історичних умов, природно-географічного середовища, напрямку господарської діяльності тощо.

Провідними галузями господарства українців у XIX – на початку XX ст. були хліборобство і тваринництво. Селяни займалися також бджільництвом, рибальством, збиральництвом.

Харчувалися українці продуктами, отриманими із власного господарства. Селяни вирощували злаки: жито, пшеницю, ячмінь, овес, гречку. Морозостійкі овес та ячмінь переважали у господарствах гірських місцевостей. У південних районах України, на Подністров’ї та у східних Карпатах поширювалася кукурудза.

Велику роль у харчуванні українців відігравали овочі (картопля, капуста, буряк, цибуля, часник, огірки) та бобові (горох, квасоля). З насіння льону, конопель чи ріпака, подекуди – соняшника, відтискали олію.

Важливу галузь селянського господарства складало тваринництво – доглядання корів, овець, кіз та свиней. Адже, важливим харчовим продуктом було молоко, в той час як м’ясо вживали лише у свята. Споживання птиці (курей, гусей, качок) та яєць було також обмеженим: їх здебільшого продавали.

Продукти, які швидко псувалися, селяни консервували: сушили, солили, квасили чи вудили. До найдавніших способів заготівлі продуктів на зиму належало сушіння грибів, лісових ягід (чорниць, терену) і фруктів (яблук, груш, вишень, слив), а в поліських селах – риби.

В усій Україні було поширене соління сала і м’яса. Посолене внутрішнє сало («здір») скручували, обв’язували шнурком та підвішували в коморі або зберігали у діжці із хребтовим салом. У карпатських селах посолене сало та м’ясо вудили на горищі в диму. На зиму селяни солили огірки, квасили капусту та буряки. У діжку із шаткованою капустою клали цілі головки капусти («крижівки», «качани») або половинки качанів («пелюстки»). Із «крижівок» готували голубці, а «пелюстки» використовували для борщу. їжа українців за часом уживання та престижністю поділяється на дві великі групи: щоденна і святкова. За вмістом основного продукту – на борошняну, овочеву, молочну, круп’яну, м’ясну, фруктову та комбіновану.

Додаток 4

СПОЖИВАННЯ ІМПОРТНИХ ПРОДУКТІВ ХАРЧУВАННЯ

За даними Держстату, українці стали більше їсти імпортні сири, рибу та фрукти. Про це повідомляє «Ділова столиця». Так, у 2016 році жителі України з’їли 207 тисяч тонн імпортної мороженої риби, що на 26 відсотків перевищує минулорічні дані. Імпорт більш дорогого рибного філе виріс на 82 відсотки, а раків – в 1,5 рази.

Крім того, на столи українців повернулися імпортні сири – зростання імпорту склало 32 відсотки. Також, на думку Держстату, вперше за останні три роки почав зростати імпорт овочів борщового набору.

Особливо помітно відступ кризи на споживанні екзотичних фруктів. Так, завдяки загальносвітовому падінню цін на продукти харчування та зняття частини валютних обмежень для імпортерів, споживання українцями бананів зросло на 33 відсотки, ананасів з фініками ввезли на 66 відсотків більше. Зростання імпорту цитрусових становило 26 відсотків.

Українці стали їсти більше солодкого – імпорт цукру з тростини виріс у 30 разів, а Україна стала нетто-імпортером патоки – власного виробництва стало не вистачати.

Ще один показник зростання добробуту, на думку Держстату, зростання споживання вина, імпорт якого зріс удвічі, до 47,5 тисяч тонн. Тютюнових виробів, незважаючи на підвищення акцизу, також стало більше.

Джерело: https://ukranews.com/ua/news/466950-ukrainci-idyat-bagato-importnykh-syriv-ta-dorogoi-ryby

Додаток 5

Українські та імпортні продукти в споживчому кошику вашої  родини

Назва продукту харчування	Українські продукти	Імпортні продукти

Традиційні продукти харчування в Україні та країнах-сусідах

Васильєва Ж. О.

Тема дослідження: Кухні світу та України

Вступ у дослідження

Зверніть увагу учнів, що харчування – це одна із основних життєво необхідних умов існування людини. Здоров’я людини, її працездатність, настрій, нормальний розвиток значною мірою залежать від способу життя, який ми ведемо, у тому числі і від гастрономічних уподобань. Кількість, якість, асортимент споживаних харчових продуктів, регулярність приймання їжі мають важливе значення для життєдіяльності організму. Культура харчування має великий вплив на якість і тривалість життя людини. Не  випадково в країнах, де звикли споживати  здорову їжу, більше довгожителів і менше людей із зайвою вагою (Додаток 1-2).

Поясніть учням, що в основі кожної національної кухні закладені такі фактори, як притаманний даній території набір продуктів, та способи їх обробки. Географічне та кліматичне положення країни обумовлює використання смакових речовин в їжі. На особливості кухонь світу великий вплив мають також релігійні звичаї, культові заборони.

Дослідження дозволить об’єднати учнів, долучити їх до тісного спілкування у родині та з однокласниками  для виявлення особливостей харчування в Україні та інших країнах.

Тривалість дослідження: 45 хв.

Мета дослідження:

Ø    розширити, поглибити, систематизувати знання про харчову промисловість світу та України;

Ø    розвивати просторову уяву, логічне мислення, вміння аналізувати, робити висновки;

Ø    удосконалити вміння та навички роботи з картами атласу та іншими джерелами географічних знань;

Ø    формувати інтерес до проведення власних досліджень.

Операційні цілі (завдання)

Після закінчення уроку учень:

знає – визначення поняття «харчова промисловість»; традиційні виробництва харчової промисловості окремих країн світу;

розуміє – особливості  харчової промисловості України, її  склад та чинники розміщення виробництв;

вміє  –  застосовувати здобуті знання для вирішення проблемних завдань;

може – працювати творчо, індивідуально і в групі, планувати свою діяльність, представляти результати своєї діяльності та оцінювати їх.

Методи і прийоми:

·                   картографічний;

·                   пошуковий;

·                   проблемне питання;

·                   робота в групах;

·                   навчальна гра.

Обладнання: підручники, географічні атласи, картки, роздруковані статті з географічних журналів та інтернет-ресурсів про кухні народів світу.

Допоміжні матеріали

Додаток 1. Вплив харчування на життя та здоров’я людини.

Додаток 2. Активні речовини та колір продуктів.

Додаток 3.  Етнографічні особливості харчування.

Додаток 4. Українські прислів’я та приказки про їжу.

Додаток 5. Інструктивна картка 1 «Особливості кухонь країн світу».

Додаток 6. Інструктивна картка 2 «Меню етнічного ресторану».

Додаток 7. Орієнтовні  результати дослідження груп.

Додаток 8. Гра «Ідемо на обід».

ХІД ДОСЛІДЖЕННЯ

І. Вступна частина.

1. Налаштуйте учнів на позитивний настрій. Запропонуйте визначити власну готовність до уроку. Нагадайте про необхідність бути активними, уважними, толерантними. Побажайте плідної праці та позитивних емоцій.

2. Заздалегідь, за 1-2 тижні, об’єднайте учнів у 6 мікрогруп, узгодьте з кожною групою назви країн світу, кухні яких будуть досліджуватися. Надайте кожній групі випереджальне завдання: підготувати додаткову інформацію відповідно до теми дослідження.

3. Запропонуйте учням під час виконання завдань дослідження скористатися Інтернет-ресурсами,  додатковою літературою, атласами.

4.   Оголосіть тему дослідження.

5. Повідомте учням додаткову інформацію про етнографічні особливості харчування окремих регіонів світу (Додаток 3) та запропонуйте дізнатися більше про особливості кухонь країн світу та України.

ІІ. Основна частина.

1. Використавши прийом «мікрофон», попросіть учнів назвати відомі українські прислів’я, приказки про їжу (Додаток 4).

2. Запропонуйте учням посісти відповідні місця за столами з назвами кухонь світу («Слов’янська кухня», «Європейська кухня», «Середземноморська кухня», «Азіатська кухня», «Арабська кухня», «Американська кухня») і розпочати виконання дослідження. Попросіть учасникам груп поділитися напрацьованими матеріалами, узагальнити, систематизувати отриману інформацію про кухні країн світу, при потребі ще раз скористатися Інтернет-джерелами, довідковим матеріалом.

І група – слов’янська кухня – Україна;

ІІ група – європейська кухня – Франція;

ІІІ група – середземноморська кухня – Італія;

ІV група – азіатська кухня – Японія;

V група – арабська кухня – Марокко;

VІ група – американська кухня – Мексика.

3. Зазначте, що результати дослідження необхідно оформити у вигляді повідомлення про особливості кухонь країн світу (Додаток 5) та скласти меню з кількох страв кухонь країн, що досліджували (Додаток 6).

4. Надайте кожній групі слово для презентації результатів дослідження (Додаток 7).

5. Прикріпіть складені групами меню до карти світу для створення спільної «Карти кухонь світу».

6. Запропонуйте учням гру «Ідемо на обід» (Додаток 8).

ІІІ. Підсумкова частина

1. Підбийте підсумок уроку, запитайте в учнів, що було для них цікавим, складним  у виконанні.

2. Запитайте, чи вдалося досягти очікуваного результату.

3. Подякуйте учням за активність.

4. Оголосіть домашнє завдання.

Додаток 1. 

Вплив харчування на життя та здоров’я людини

Харчування є найважливішою фізіологічною потребою організму і має надзвичайно важливий вплив на життя та здоров'я людини, а саме:

§     забезпечує ріст та розвиток молодого організму;

§     формує високий рівень здоров'я, зменшує рівень захворюваності та тяжкості захворювань;

§     відновлює працездатність;

§     забезпечує нормальну репродуктивну функцію; 

§     збільшує тривалість життя, у тому числі активного життя;

§     захищає від впливу несприятливих екологічних умов, шкідливих виробничих та побутових чинників;

§     є методом лікування та профілактики захворювання.

Відомо, що їжа людини – це мультикомпонентний чинник навколишнього середовища, що містить понад 600 речовин, серед яких 66 – абсолютно незамінних нутрієнтів та не менше 30 різноманітних страв щотижня, необхідних для нормальної життєдіяльності організму. Кожна з цих речовин посідає певне місце в складному гармонійному механізмі біохімічних процесів і сприяє використанню їжі в різноманітних процесах життєдіяльності людини. 96% одержаних з їжею органічних і неорганічних сполук мають ті або інші лікувальні властивості. Тому від того, в якій кількості і в яких співвідношеннях містяться ці речовини в раціоні, залежить стан здоров’я людини.

Додаток 2.

Активні речовини та колір продуктів

Жовті продукти містять флавоноїди. Вони пришвидшують метаболізм, допомагають спалювати жири, сприяють виведенню токсинів і очищенню тіла, важливі для ендокринної системи, покращують стан шкіри і лімфатичної системи, активізують мозок і мислення, тому важливо включати їх в раціон під час навчання. Багата флавоноїдами їжа зміцнює нервову систему. До продуктів жовтого кольору відносять цитрусові, яблука, світлий виноград, кукурудза, картопля, дині, солодкий перець, квасоля.

Каротиноїди, які знаходяться в червоних, оранжевих, жовтих продуктах, захищають клітини і активізують регенерацію тканин. Лікопин, який міститься в продуктах червоного кольору, таких як помідори і кавуни – могутній антиоксидант, засіб профілактики серцево-судинних і онкологічних захворювань. Червоний колір продуктів посилює циркуляцію крові, підвищує тонус  м'язів, тому наповнює енергією, стимулює до досягнення  мети, дарує мужність, силу, впевненість у собі. Їжа червоного кольору лікує депресію, стимулює надниркові залози, незамінна для людей, страждаючих на малокрів’я і для тих, хто завжди мерзне. Якщо ви  заморилися, червоні продукти допоможуть прийти в норму. Червоні фрукти і овочі зміцнюють імунну систему, покращують засвоєння їжі і очищують організм від шлаків. Це помідори, червоні ягоди, червоне м’ясо – телятина і яловичина. Можна додати червону квасолю, гранати, солодкий перець, кавуни. Не виключається і червоне вино. Оранжевий колір продуктів робить людину більш оптимістичною, творчою, допомагає генерації нових ідей. Оранжеві продукти добре впливають на фізичний і розумовий розвиток, позитивно впливають на органи травлення. Високий вміст антиоксидантів у таких продуктах допомагає зруйнувати токсичні речовини і відновити пошкоджені клітини. До продуктів оранжевого кольору можна віднести лимони, солодкий перець цього кольору, моркву, абрикоси, хурму, жовті яблука, персики, дині, банани, ананас, жовток яєць, лосось, мед, кукурудзу, сир.  

Фіолетові продукти багаті  антоцианами. Така їжа покращує сон, цей колір пов’язаний з диханням, він покращує надходження кисню. Якщо в раціоні не вистачає фіолетових продуктів, людина постійно відчуває втому. Фіолетові продукти допомагають полегшити біль в горлі, знизити жар, запалення,  полегшують спазми, зуд. До продуктів фіолетового кольору можна віднести буряк, ожину, чорниці, чорний виноград, сливи, баклажани, червонокачанну капусту.

Хлорофіл, який містять продукти зеленого кольору, за хімічним складом близький до геми (складової частини гемоглобіну) і багатий  солями магнію. Він покращує процеси  травлення і підвищує імунітет. Зелений колір продуктів дарує спокій, рівновагу, гармонію. Позитивно впливає на серце і артеріальний тиск, допомагає покращити роботу легенів, тому зелена їжа корисна людям з високим тиском, вона попереджає серцеві захворювання. Хлорофіл, який міститься в такій їжі, освіжає, допомагає очистити і укріпити тіло. Продукти зеленого кольору – це вся листкова зелень, зелена цибуля, капуста білокачанна, броколі, кольрабі, кабачки, патисони, яблука, виноград, ківі, зелений аґрус, огірки, горошок, зелена квасоля, морська капуста, зелений чай.

Коричневий колір продуктів контролює роботу щитовидної залози, впливає на розумові і фізичні здібності, на зір і слух. Збільшити вживання їжі коричневого кольору слід при захворюванні очей, вух, носа, шкіри, легенів. До продуктів коричневого кольору слід віднести гречку, запечену картоплю, бурий рис, какао.

Дієтологи рекомендують харчуватися продуктами різних кольорів, а не зупинятися на якомусь одному кольорі. Адже нам потрібні різні вітаміни і мінерали.

Психологи також стверджують, що на здоров'я людини впливає не тільки якісний склад продуктів, а і його колір, тому старайтесь, щоб у вашому раціоні були продукти всіх кольорів веселки. Хто б міг подумати, що від того, якого кольору продукти ти з'їси, залежить твоє здоров'я? Та не слід надто серйозно відноситися  до кольору продуктів харчування, але все ж дослухатися варто.

Кулінари і повари намагаються гарно оформити твори свого мистецтва, використовуючи продукти різних відтінків. Яскраві, гарно офрмлені блюда покращують апетит, піднімають настрій.

В рослинних продуктах різних кольорів містяться різні фітонутрієнти – речовини, які благотворно впливають на стан організму. Рекомендується щоденно з'їдати  5 фруктів і овочів різного кольору, для отримання переваг, які забезпечують фітонутрієнти. Кожен колір продуктів підходить до певного часу доби. Наприклад, освіжаючий зелений і жовтий кольори продуктів ідеальні для прийому їжі в ранкові часи – на сніданок.  Оранжевий і червоний забезпечать енергією протягом дня. А для вечері краще вибрати фіолетовий колір продуктів – він розслабляє.

Додаток 3.

Етнографічні особливості харчування

Тип і традиції харчування – результат тривалого, історичного пристосування організму до певного виду їжі. Своєчасне виявлення стійких тенденцій у зміні структури харчової продукції та її споживання зумовлює необхідність формування харчового статусу населення конкретного регіону з урахуванням географічних, кліматичних і соціальних умов.

Із понад 50 тис. їстівних рослин, наявних у природі, лише кілька сотень мають значення для харчування. Всього 15 рослин дають 90% світового об'єму енергії, яка отримується з їжею, а частка трьох із них – рису, кукурудзи та пшениці – становить 54%. Більшість людей живуть завдяки споживанню небагатьох основних харчових продуктів: зерна (рис, пшениця, кукурудза, просо, сорго), корене- і бульбоплодів, харчових продуктів тваринного походження (м'ясо, молоко, яйця, сир, риба).

В основному кожному національного типу харчування серед населення різних регіонів Землі покладено такі критерії:

§     основна зернова культура;

§     основне джерело енергії;

§     основне джерело білків;

§     основні джерела вітамінів і мінеральних речовин.

Наприклад, у Східній і Північній Європі, США, Канаді, Австралії основна зернова культура – жито, пшениця, овес; основне джерело енергії –жири тваринного походження; основне джерело білків – свинина, яловичина, риба, молоко, сир. У Північно-Східній Індії основна зернова культура – рис, основне джерело білків –  боби і горох. У результаті багатовікового пристосування людини до певних видів їжі вирізняють 20 типів харчування.

Додаток 4.

Українські прислів’я та приказки про їжу

Ø    Без солі, без хліба – немає обіду;

Ø    Борщ – всьому голова;

Ø    Вівсяна каша сама себе хвалить, а гречану люди хвалять;

Ø    Аби пшоно, каша буде;

Ø    Без каші обід – сирота;

Ø    Вареники – божі хваленики: всі хвалять, та не всі варять;

Ø    Від кулішу і ніг не поколишу;

Ø    Від гарного обіду й вечеря буде.

Додаток 5.

Інструктивна картка 1 «Особливості кухонь країн світу»

1. Визначте, які особливості характерні для кухні країни.

2. Вкажіть продукти харчування, які використовуються для приготування традиційних страв.

3. Назвіть спеції та прянощі, які притаманні кухні країни.

Додаток 6.

Інструктивна картка 2 «Меню етнічного ресторану»

Складіть меню етнічного ресторану:

-         Холодні закуски;

-         Перші страви;

-         Другі страви;

-         Десерт.

Додаток 7.

Орієнтовні результати дослідження груп з теми

«Особливості кухонь країн світу»

Україна. Українська кухня користується широкою популярністю. Деякі страви української кухні, наприклад борщі і вареники, увійшли до меню міжнародної кухні. Разом з тим українська кухня сприйняла деякі технологічні прийоми німецької, угорської, татарської, турецької кухонь, по-своєму частково видозмінивши їх. Так, обсмажування продуктів в пережареному маслі, властиве тюркським кухням, було перетворене на українське «смажіння» (тобто пасерування овочів, що йдуть в борщі або в другі страви). Пельменеподібна страва турецької кухні дюш-вара перетворилося на українські вареники, а потім у вареники з характерними національними наповнювачами – вишнями, сиром, шкварками.

Важливою рисою української кухні є комбінована теплова обробка продуктів, яка полягає в тому, що сирий продукт піддається легкому обсмажуванню й відносно швидкому пасеруванню, а потім – варінню, запіканню, тушкуванню. З цими особливостями пов'язані і особливі види посуду – казанки (для смаження, варіння), глиняний посуд (для тушкування).

Найбільш вживаним продуктом є свиняче сало. Його споживають у вигляді самостійної страви (головним чином в обсмаженому вигляді) у вигляді шкварок, у вигляді приправи і жирової основи найрізноманітніших страв. Сало їдять сире, солоне, варене, копчене і смажене, на ньому готують страви, ним шпигують м'ясо, у якому сало відсутнє, використовують навіть в солодких стравах (вергуни обварюють в салі). Яйця в українській кухні використовують для приготування самостійної страви і як добавки в борошняні, яєчно-фруктові (солодкі) страви.

Українська кухня відзначається великою кількістю борошняних виробів. Улюбленим видом тіста є прісне – просте прісне, прісне напіввитяжне, заварне прісне, прісне здобне з використанням соди як розпушувача, а для кондитерських страв – переважно пісочне. Національними стравами є вироби з простого бездріжджового тіста: вареники, галушки, лемішки, гречаники, пампушки, вергуни. В українській кухні у борошняних стравах майже виключно використовується пшенична мука, рідше – гречана у поєднанні з пшеничною.

Популярною і національною стравою на Україні є борщ, який має масу різновидів – практично в кожній області його готують по своєму, особливому рецепту – і який носить назву місцевості, в якій він з'явився: борщ київський, полтавський, львівський, волинський, чернігівський, галицький тощо, та куліш, основою якого є пшоно. А взагалі, для приготування каш використовують пшеницю, ячмінь, гречку, просо, овес, кукурудзу.

Широко вживаються овочі у вигляді гарнірів або як самостійні страви з салом (на першому місці стоїть буряк, який вважається національним овочем і який вживають як в свіжому, так і в квашеному вигляді) та бобові культури.

З прянощів і приправ використовують цибулю, часник, кріп, кмин, аніс, любисток. Велику роль як приправа до м'ясних, холодних і овочевих блюд відіграє оцет.

З фруктів і ягід (мочених, свіжих, сушених) національними вважають вишню, сливу, грушу, смородину, кавун, яблука.

Особливе місце в українській кухні посідають узвари – компоти з сушених або свіжих фруктів (яблука, груші, слива, вишня, родзинки, чорнослив, чорниця, малина). Узвар густіший і більш концентрований ніж звичайні компоти. Узвари, як правило, готують лише з одного виду фруктів або ягід з додаванням родзинок.

Традиційними вважаються наливки та настоянки. Українці здавна замість чаю заварювали листя суниць, цвіт липи та звіробою, пелюстки шипшини та троянди, гілки сливи, смородини.

Франція. Французька кухня незвичайна і багатогранна. Її абсолютно справедливо називають еталоном вишуканості, зразком витонченості, прикладом для наслідування в кулінарному мистецтві, адже має численні достоїнства – достаток морепродуктів, трав, прянощів, свіжих фруктів і овочів в традиційному меню. Французи хоч і люблять жирну їжу, але харчуватися звикли маленькими порціями і без перекусів.

Майстерність французьких кухарів побудовано на використанні тільки свіжих якісних продуктів, грамотному їх поєднанні і скрупульозній увазі до найдрібніших деталей. До того ж найпоширеніші страви готуються без масла, за допомогою запікання або гасіння, завдяки чому в продуктах зберігаються вітаміни, а готові страви не містять трансжирів і виходять не калорійні.

Французи дуже люблять овочеві страви і всілякі супи – від традиційних, приготованих на м'ясних бульйонах, до різних супів-пюре і знаменитого цибулевого супу, а на гарнір воліють помідори, артишоки та інші овочі.

Ще одна приємна особливість французьких гастрономічних традицій – велика кількість спецій. Селера, розмарин, цибуля-порей, естрагон «мешкають» у кожному будинку. Великою повагою також користуються перець, кріп, петрушка, лавровий лист. Ще один плюс – якісні сухі та напівсухі вина, які французи вміють не тільки робити, але і правильно додавати до страв під час приготування.

Італія. Італійська кухня вважається найкориснішою в Середземномор'ї, поширена і популярна у всьому світі. Середньостатистичний італієць доживає до 80 років. Ожирінням страждає близько 13% населення, виною тому – м'ясні страви, піца, лазанья, макарони, спагеті та інші види пасти. Але варто зауважити, що макаронні вироби в Італії роблять з твердих сортів пшениці, м'ясо їдять нежирне – тушковане або варене.

Італійці віддають перевагу більш здоровій їжі: споживають багато овочів з корисними властивостями, серед яких лідером можна назвати помідор, який використовується під усіма видами: цілий, у вигляді соку чи пасти, свіжий, копчений, грильований, маринований чи сушений. В італійській кухні приготування овочів відбувається без використання води і муки. Готуються вони на пару до того ж дуже коротко – погоджуючись з тим, що можуть вони бути трохи тверді. Більше цього, цікавим є те, що єдиною прийнятною приправою є сіль. Як замінник іншим приправам, італійці додають свіжу зелень, труфелі або сир пармезан. На гарнір їдять рис і кукурудзу, жири вибирають корисні – в Італії дуже люблять всілякі сири і горіхи. Без помідорів, баклажанів, кабачків, артишоків і перцю традиційні страви просто не обходяться. Більшість страв готуються на оливковій олії.

Джерелами білків для італійців служать морепродукти, горіхи, бобові, гриби і м'ясо птиці. Невід'ємна складова національного меню – каперси, оливки, анчоуси і ароматні трави –  розмарин, базилік, м'ята, орегано. Алкоголю італійці споживають мало, перевагу віддають якісному виноградному вину. До традиційних десертів –  марципану, тірамісу, морозива, місцеві жителі досить байдужі. В Італії більше люблять свіжі фрукти, ягоди і натуральні соки.

Японія. Основа японської кухні – це водорості, овочі, риба, морепродукти, рис і соєві боби, причому дари моря використовують переважно свіжі або охолоджені. Риба постачає організм білками і корисними жирами, овочі –  ферментами і вітамінами, а щадна кулінарна обробка (приготування на пару, делікатне обсмажування) дозволяє зберегти в продуктах максимум корисних речовин.

Простих вуглеводів, молока, м'яса та інших тваринних жирів японці споживають дуже мало, завдяки чому не «засмічують» свій організм холестерином. Зрідка для приготування їжі використовуються яйця, курка і свинина. М'ясо і молочні продукти (молоко, сир, вершкове масло) в деякій мірі замінює соя.  

Але справа не тільки в корисних стравах, але і в особливому ставленні до їжі. Японці не переїдають, приділяють велику увагу сезонності харчування, яка полягає на такому підборі складників, щоб вони відображали актуальну пору року, згідно з концепцією сезонності (shun), коли риба, овочі та фрукти найбільш багаті поживними речовинами – приблизно 10 днів на рік, та намагаються зберегти первозданний вигляд продуктів під час готування. Витончена сервіровка столу з красивими тарілками і соусниками, обов'язкова наявність п'яти смаків і п'яти кольорів на столі, маленькі порції, що поєднуються з великою різноманітністю страв – все це перетворює кожний прийом їжі в маленьке свято. А ще жоден обід у японців не обходиться без прянощів – маринованого імбиру, васабі, соєвого соусу.

Окрема розмова – традиційні японські солодощі (вагасі). Це справжній витвір мистецтва. Але вони не тільки дуже апетитно виглядають, але і готуються виключно з корисних продуктів – витягнутих з водоростей загусників, фруктових соків, рисової муки, червоної квасолі, сухофруктів, горіхів і натурального квіткового нектару. А улюблений напій японців – зелений чай.

Марокко. Кухня Марокко належить до найвідоміших кухонь світу. Кулінарні традиції об’єднали в собі елементи африканської, арабської, іспанської, французької, єврейської, берберської кухонь. Араби-завойовники насадили тут пряну естетику і манеру додавати фрукти та мед в солоні страви, євреї навчили місцевих жителів вживати помідори, картоплю і оливкове масло, а колонізатори-англійці прищепили традицію довгих чаювань. До десерту (сезонні фрукти і солодкі пиріжки з начинками, включаючи мед, горіхи, корицю, кунжут і насіння фенхелю) подають зелений чай, який готується зі свіжою м'ятою і великою кількістю цукру. Це прекрасний засіб для поліпшення травлення після їжі. Є й особливий марокканський апельсиновий чай. Всім відомо, що Марокко – країна апельсинів, з їх квіток виходить незвичайно запашна вода яку додають в чай. Кухня Марокко здатна здивувати своїми кулінарними шедеврами навіть самого вишуканого гурмана: повільно зажарена баранина (така м'яка, що її можна намащувати на хліб, як масло), курка з ароматом оливок і маринованих лимонів, хумус – протертий до сметанною консистенції горох нут з оливковою олією, зеленню і соком лимона. На приготування марокканських страв потрібно дуже багато часу – це основний їх недолік. А ще в цій кухні солодке може поєднуватися з солоним, а кисле з гірким. Жителі пустелі переважно харчуються коржами  з ячмінної муки, у гірських районах перевагу надають блюдам з бобових та овочі, молочних продуктів та фруктів, мешканці узбережжя вживають багато морепродуктів. Без додавання до страв імбиру, зіри, кардамону, шафрану, коріандру важко уявити кухню цієї країни.

Мексика. В основі мексиканської кухні – доступний набір продуктів – кукурудза (маїс), авокадо, свіжі та сушені боби, солодка і звичайна картопля, помідори, стручковий перець чилі, гарбуз, м'ясо індички та качки, шоколад, а також багато видів риби, що водиться біля узбережжя Мексики.

Мексиканська кухня має ряд своїх особливостей, серед яких слід виділити те, що паприка чилі була, є та буде королевою приправ. Мексиканці так полюбили гостру паприку, що навіть найбільш вишукана страва вважається незакінченою, якщо її не приправили чилі. Найчастіше мексиканці готують соуси чилі – мелена гостра паприка з червоними чи зеленими помідорами, для густоти додають пасту з насіння соняшника, гарбуза, арахісу чи зерен какао, а також різні прянощі. Відомо приблизно 90 сортів гострої паприки різного кольору, форми та смаку. Крім чилі в мексиканській кухні віддають данину материнці, чорному перцю і свіжому коріандру.

Наступна особливість – мексиканцям відомі два види супу – рідкий і сухий. Перший вони їдять ложкою, другий – виделкою. Справа у тому, що його так довго варять, що википає майже вся рідина, і в горщику залишаються лише продукти, які не википають і не розварюються: м’ясо, макарони або рис. І той і інший суп мексиканці їдять із задоволенням.

Корінні жителі Мексики  вміли пекти у багатті димлячі круглі, плоскі, схожі на омлети, маїсові коржі – тортільяс. Зараз споживають тортільяс з дуже гострим соусом, зазвичай їх чимось начиняють або просто злегка запікають і подають свіжими та теплими. А ось тортільяс із м’ясом, ковбасою, сиром або квітами гарбуза, запечена в сильно розігрітому жирі,  – це квесадільяс, і обов’язково з чілійським перцем.

Індичка з шоколадним соусом – святкова мексиканська страва. Соус не солодкий, а навпаки, з великою кількістю спецій, він не має нічого спільного із звичайною шоколадною підливою. Називається – сальса моле, п’ятнадцять сортів перцю входять до його складу.  

А ще Мексика є батьківщиною приблизно 20 сортів квасолі, яка в поєднанні з кукурудзою забезпечує організм людини відповідними амінокислотами, необхідними для вироблення білків і обов’язкових для збалансованого харчування. Квасолю можна зварити з ароматними травами  чи перемолоти зварену та зробити у вигляді пасти, якою начиняють тортильї.

Меню етнічних ресторанів

Меню українського ресторану

•  холодні  закуски: буженина, шинка, копчене сало, холодець, квашена капуста;

• перші  страви: борщ з пампушками, капусняк, розсольник, суп з галушками, зелений борщ, бурек;

• другі страви: вареники, домашня ковбаса, кров’янка, печеня по-домашньому, бігос,  голубці, карасі в сметані, щука тушкована з хроном, фарширований короп, завиванець з судака, куліш, деруни, зрази, млинці, гречаники;

• десерт: вергуни, налисники, пиріжки, бабка, бублики, узвар, кисіль.

Меню французького ресторану

•  холодні  закуски: масло з сиром,  м'ясне асорті, заливна риба  під маринадом,  смажена курка;

• перші  страви: суп-пюре з дичини, різних овочів і зеленого горошку; бульйон  з пиріжками та овочевим гарніром; провансальський густий рибний суп-буйабез;

• другі страви: фуа-гра, сирне суфле з грибами, омлет з шинкою і зеленню, запечений палтус;

• десерт: свіжі фрукти і ягоди, круасани, вишневий пиріг клафуті, шоколадні трюфелі, кавовий парфе, полуничний мільфей, печиво макарон з мигдалевою начинкою, желе, крем-брюле;  чорна кава.

Меню італійського ресторану:

• холодні  закуски: сардини, риба під маринадом, шинка, відварний язик, маслини, смажена курка;

• перші  страви:  пюре  з  м'ясних  продуктів  і  овочів,   локшина  з  куркою, бульйон з рисовим  гарніром;

• другі страви: паста, лангет з зеленим салатом, равіолі з сирною начинкою, макарони з томатним соусом сальса ді помідоро;  смажена телятина з овочевим гарніром,  гуляш,  смажена риба з картоплею та спаржею;  маслини, мариновані овочі;

• десерт: свіжі фрукти і ягоди, фініки, тірамісу, м’ятно-шоколадний парфе, касата, торт Капрезе з ванільним соусом, каннолі по-сицилійськи, панна кота з карамельним соусом,  морозиво Джелато; кава латте з корицею.

Меню  японського ресторану:

•  холодні закуски: суші (лосось, тунець, вугор, креветка), роли Норі-Мако з тунцем «Магура», роли «Каліфорнія», макі ісайдаут «Вугор», яловичина в соєвому соусі;

• перші страви:  вершковий суп  з  вугрем,  гострий суп  з  морепродуктами, кім-чі, Місо з лососем, Місо з креветками, Місо Сіру, суп-лапша з куркою, крем-суп кукурудзяний, Кіноко но Суімоно;

• другі  страви: грибне асорті, нігірі, сашимі, тар-тар з лососем, унагі сарада, ебі сарада, васабі ігай-які, стек Рібай, курині крильця гострі, мідії Маріньє;

•  десерт: мандарини в сиропі, рисові  цукерки «Моті»,  торт «Пінчер», желе, жарені банани в клярі з морозивом, крем-карамель з лимонною травою, чілі та анісом, зацукрені сливи, курага; зелений чай.

Меню марокканського ресторану:

• холодні закуски: сир із зеленою цибулею, овочевий салат, листковий пиріг з морепродуктами, фініки;

• перші страви: бульйон з пиріжками, зеленим горошком, картопляний суп із квасолею, гороховий суп, харчо з баранини, пюре із зеленого горошку, кольорової капусти,  солодкий  суп з абрикосів;

• другі страви: тажін з форелі або морського вугра,  морепродукти  у соусі шермулла ,  смажена  баранина,  шашлики  з  баранини,  купати,  люля-кебаб, фаршировані кабачки і помідори, овочеві оладки (морквяні, капустяні), кус-кус з овочами;

• десерт: печиво маханша з мигдалем, фекка з родзинками, горіба з мигдалем і кунжутом, шеббакіа, млинчики бегрір,  фруктовий торт їм-алі, свіжі фрукти, кавуни, дині, желе з фруктів, крем, морозиво; зелений чай, сир і чорна кава.

Меню  мексиканського ресторану:

• холодні закуски: начос, такос гуакамоле, буріто, сирна тортілья, севіче;

• перші страви: овочевий суп, гранді чілі, суп з креветками на кокосовому молоці, суп з чорної квасолі;

• другі страви: енчілада, кесаділья, фахіта, арраччеру, гуляш олья подріга, смажені «стрічки» з яловичини з квасолею на гарнір, квасоляна чилі кон карне, темале;

• десерт: гарячий шоколад, солодкий хліб роска де рейес з сухофруктами.

Додаток 8. 

Гра  «Ідемо на обід»

Ø Оцініть запропоновані кожною групою  меню від 1 до 6 балів;

Ø Зобразіть невеличким малюнком страву, яку ви хотіли б скуштувати;

Ø Позначте на кожній страві ту кількість балів, яку ви віддаєте кухні країни, що сподобалась;

Ø Прикріпіть малюнок до меню етнічного ресторану, який би ви відвідали;

Ø Порахуйте суму балів, яку отримала кожна кухня;

Ø Визначте переможців дослідження.

Література

1.     Галанюк Н. Дослідницькі методи  на уроках географії / Н. Галанюк // Краєзнавство. Географія. Туризм. – 2007. – № 5.

2.     Готуємо разом [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://nadia3942.jimdo.com/кухня-народів-світу/.

3.     Рибалко Г. Н. Національні кухні народів Європи та Азії / Г. Н. Рибалко // Географія. – 2009. – № 9 (133).

4.     Усіна А. І., Зіолковська Г. В. Традиції та культура харчування народів світу. – Харків: ХДУХГ, 2007.

5.     Українське народознавство: Навчальний посібник / За редакцією Павлюка С. П., Горинь Г. Й., Кирчіва Р. Ф. – Львів: Фенікс, 1994.

Розділ IV. Третинний сектор господарства

Тема 1. Транспорт

Філончук З.В.

Міські види транспорту свого обласного центру

Вступ у дослідження

Повідомте учням, що в Україні є цікаві пам’ятки, пов’язані з розвитком міського транспорту. Надайте слово учням, які отримали випереджувальні завдання (орієнтовна відповідь – Додаток 1).

Зазначте, що у сучасному місті функціонують різні види транспорту. Разом з учнями складіть схему «Галузева структура міського транспорту …… (назва обласного центру)».

Повідомте, що міський електротранспорт функціонує в усіх обласних центрах, за винятком Ужгорода. Трамвайне сполучення мають 24 міста, тролейбусне – 47, метрополітен – 3 міста: Київ, Харків, Дніпро. Зверніть увагу учнів на те, що у 2015 році всіма видами транспорту перевезено майже 5,2 млн. пасажирів, з яких на частку міського електротранспорту припадає 49% пасажироперевезень по країні і понад 52% внутрішньоміських пасажироперевезень (джерело: http://mtu.gov.ua/news/27947.html).

Запропонуйте учням визначити основні проблеми у розвитку міського транспорту обласного центру.

Перейдіть до проведення дослідження з теми «Міські види транспорту свого обласного центру».

Тривалість:  

·        25 хвилин

Мета: 

·        визначити роль міських видів транспорту у господарській системі міста;

·        розвивати уміння практичного використання Інтернет-ресурсів у процесі пошуку та аналізу економіко-географічної інформації;

·        формувати ініціативність та підприємливість учнів.

Операційні цілі (завдання):

Після закінчення уроку учень

знає види міського транспорту;

розуміє особливості кожного виду транспорту і його роль у соціальній та екологічній системі міста;

вміє раціонально спланувати свій маршрут у міському транспорті;

оцінює вплив різних видів транспорту на довкілля та здоров’я населення;

може аналізувати інформацію, формулювати аргументи, представляти та відстоювати власну точку зору, робити висновки.

Методи і прийоми:

·        віртуальна екскурсія;

·        робота з Інтернет-ресурсами;

·        робота в парах.

Обладнання:

·        мультимедійна техніка;

·        комп’ютери;

·        інструктивні та інформаційні картки.

Допоміжні матеріали:

Додаток 1. Повідомлення «Пам’ятник першому трамваю».

Додаток 2. Проект «Міський громадський транспорт України».

Додаток 3. Інструктивна картка «Міський громадський транспорт України».

Додаток 4. Орієнтовні відповіді на завдання інструктивної картки.

Додаток 5. Про діяльність компанії EasyWay.  

Хід дослідження

1. Вступна частина

1.1.          Почніть дослідження з повідомлення про те, що 11 листопада 2016 року відбулася зустріч Прем'єр-міністра України Володимира Гройсмана з віце-президентом Європейського інвестиційного банку Вазилом Гудаком, у рамках якої було підписано фінансову угоду за проектом «Міський громадський транспорт України». Запитайте в учнів про те, що вони знають про цю угоду. Чи входить обласний центр (або інші міста рідної області) до даного проекту?   

1.2.          Повідомте учням додаткову інформацію про даний проект (Додаток 2) та запропонуйте дізнатися більше про його роль у розвитку міських видів транспорту в Україні та окремих регіонах.

2. Основна частина

2.1. Організуйте роботу учнів за комп’ютерами (окремо або в парах) та надайте інструктивні картки (Додаток 3). Надайте час для виконання завдань.

2.2.Запросіть учнів до відповіді (орієнтовні відповіді наведено у Додатку 4). Проаналізуйте кожну відповідь.

2.3.Зверніть увагу учнів на висновки фахівців щодо стану міського транспорту в Україні. Зазначте, що за роки незалежності його розвиток практично припинився. Через скорочення кількості рухомого складу та його критичного фізичного зносу (в середньому близько 80%) суттєво зменшився обсяг пасажироперевезень, погіршилася якість транспортного обслуговування населення та знизився рівень безпеки руху. Заходи з оновлення парку рухомого складу, будівництва нових та реконструкції діючих трамвайних і тролейбусних ліній майже не здійснювалися.

2.4.Запропонуйте питання для обговорення: Чому більша частина коштів проекту призначена для розвитку саме міського електричного транспорту?

2.5.Підведіть підсумки обговорення. Зазначте, що високі показники екологічності, провізної спроможності, окупності будівництва нових ліній, економічності, комфорту та безпеки руху міського електричного транспорту зумовлюють його активний розвиток у світі. Цей вид транспорту функціонує у 51 місті України. Одним із шляхів збереження та розвитку екологічно чистого транспорту є залучення кредитних коштів Європейського інвестиційного банку та інших міжнародних фінансових організацій.

2.6. Запитайте в учнів про те, як у наш час можна зорієнтуватися у незнайомому, або навіть у рідному, місті. Вислухайте варіанти відповідей.

2.7.Наведіть приклад діяльності компанії EasyWay, яку було створено у 2011 році аби підказати нам, який вид громадського транспорту обрати для свого пересування (Додаток 5).

2.8.Запропонуйте учням визначити обласні центри, для яких запущено GPS-дані та здійснити віртуальну мандрівку вулицями обласного центру за допомогою даного сервісу (https://www.eway.in.ua/blog), обравши певний вид транспорту.

2.9. Після зверніться до учнів із запитанням: Чи змінилося ваше ставлення до проблем у розвитку міського транспорту? Прослідкуйте, щоб у відповідях учнів прозвучали думки щодо необхідності скорочення автомобільного транспорту в місті, в тому числі приватного.

3. Підсумкова частина

3.1.Підведіть підсумки дослідження – підбийте їх колективно, залучаючи учасників до оцінки його результативності.

3.2.Визначте кращі відповіді.

3.3.Повідомте учням домашнє завдання: опрацювати текст параграфа; скласти есе на тему «Мій улюблений міський автобусний маршрут».

Додатки

Додаток 1

Пам’ятник першому трамваю

Одна із найбільш незвичайних пам'яток, розташованих у столиці України, – це пам'ятник першому трамваю, встановлений на Володимирському узвозі. Місце було обрано невипадково, адже саме тут було вперше пущено електричний трамвай. Ця неабияка, навіть для такого великого міста, як Київ, подія, відбулася в червні 1892 року.

На період появи в Києві трамвая, в таких великих містах, як Петербург, Москва та Одеса вже діяли кінні залізні дороги, так звані конки. Проте, для Києва такий варіант був не зовсім прийнятний через круті спуски. Трохи пізніше в Києві з'явилися парові трамваї, але вони теж не стали поширеним явищем. Парові трамваї сильно гриміли, диміли, випуском пара лякали коней та візників, й могли тягнути тільки один вагончик на підйомі.

У кінці ХІХ століття Київському міському управлінню було запропоновано досить революційний проект, розроблений інженером Амандом Струве, – трамвай з електричним двигуном. 14 червня 1892 року саме Аманд Струве ініціював рух трамваїв на першій лінії на Олександрівському узвозі (нинішній Володимирський узвіз). Незабаром довжина маршруту електричних трамваїв становила вже 50 км.

Пам'ятник першому трамваю було встановлено у 1992 році, на честь 100-річчя київського трамвая. Скульптором виступив Ю.О. Кисельов, а архітектором В.М. Собцов.

У 2015 році пам’ятник було перенесено до будівлі «Київпастрансу».

Джерело: http://www.kievtown.net/ukr/sights/tramvay_monument.html

У Кропивницькому в 1997 році на честь 100-річчя кіровоградського трамвая йому був встановлений пам'ятник.

Джерело: https://uk.wikipedia.org/wiki

З-поміж інших міст Сумської області Конотоп відрізняється наявністю трамвайної мережі, як нагадування про це встановлено пам’ятник Конотопському трамваю 1 червня 2004 року. Пам’ятник являє собою справжній металевий трамвайний вагон моделі 71-605. Вагон вміщує 35 сидячих місць, 88 стоячих. Довжина вагону – 15,094 м, ширина – 2,562 м, висота по кузову – 3,128 м. Вага – 18,65 т. Вагон встановлений на рейках, піднятих на земельний постамент.

4 квітня 1949 року методом народної будови розпочалось будівництво 4 км лінії від залізничного вокзалу до заводу «Червоний металіст». 21 грудня 1949 року було відкрито трамвайний рух у Конотопі, по маршруту «Вокзал – Будинок Рад – Військкомат – площа Конотопських дивізій». Довжина трамвайної лінії не перевищувала 3,5 км.

На кінець 1950 р. на лінії курсувало 5 моторних вагонів, які перевезли за 1950 р. 2, 727 млн. пасажирів. У 1959 році довжина трамвайної колії становила 10 км. Трамвай став з того часу масовим видом транспорту. Зараз довжина трамвайної лінії досягла 27,8 км. Трамвайний парк налічує 18 вагонів, які діють на 3 маршрутах.

Джерело: http://rada.konotop.org/index.php/home/2009-05-05-11-03-12/226

Додаток 2

Проект «Міський громадський транспорт України»

Закон України «Про ратифікацію Фінансової угоди (Проект «Міський громадський транспорт України») між Україною та Європейським інвестиційним банком» підписано 12 квітня 2017 року (№ 2009-VІІІ).

Проект «Міський громадський транспорт в Україні» спрямований на реалізацію заходів з оновлення парку автобусів, трамваїв, тролейбусів, вагонів метрополітену, будівництва та реконструкції трамвайних і тролейбусних ліній, заміну тягових підстанцій, впровадження сучасних систем оплати проїзду та інформаційних систем за рахунок залучених кредитних коштів Європейського інвестиційного банку та Європейського банку реконструкції та розвитку.

Загальна вартість проекту становить орієнтовно 400 млн євро. Фінансування проекту планується здійснити за рахунок залучених кредитних коштів Європейського інвестиційного банку під державні гарантії в обсязі – 200млн євро, строком до 22 років з пільговим періодом до 5 років.

Джерелом співфінансування проекту будуть залучені кошти Європейського банку реконструкції та розвитку та/або кошти місцевих бюджетів, кінцевих бенефіціарів.

Додаток 3

Інструктивна картка «Міський громадський транспорт України»

Завантажити сайт http://mtu.gov.ua/news/27947.html:

·        визначити мету, завдання та показники результативності проекту «Міський громадський транспорт України»;

·        за таблицями сторінки сайту охарактеризувати географію реалізації проекту;

·        проаналізувати ситуацію щодо участі обласних центрів України у даному проекті, позначити обласні центри-учасники на контурній карті;

·        використавши опис проекту, визначити соціальний та екологічний ефекти від його реалізації.

Додаток 4

Орієнтовна відповідь на завдання інструктивної картки

1.Мета, завдання та показники результативності проекту

Мета проекту:

·        створити умови для надання населенню високоякісних послуг з перевезення автобусами, трамваями, тролейбусами та вагонами метрополітену в тому числі з урахуванням потреб інвалідів та інших маломобільних груп;

·        забезпечити стабільне функціонування і подальший розвиток міського пасажирського транспорту;

·        підвищити рівень технічного оснащення підприємств міського електричного транспорту та ефективності їх роботи;

·        зберегти та примножити електротранспортну інфраструктуру та маршрутну мережу;

·        забезпечити виконання на рівні минулого року функції соціального перевізника міським електричним транспортом;

·        не допустити збільшення шкідливих викидів та погіршення екологічного стану в містах внаслідок переорієнтації пасажиропотоків з екологічно чистого міського електричного транспорту на автотранспорт приватних підприємств, який дублює маршрути електротранспорту та призводить до збільшення транспортних заторів у містах;

·        зберегти робочі місця на комунальних підприємствах міського електротранспорту;

·        стимулювати розвиток сучасних типів рухомого складу вітчизняного виробництва;

·        не допустити оновлення рухомого складу за рахунок закордонної техніки, яка була у використанні.

Вищезгаданих цілей пропонується досягнути за результатами виконання окремих заходів залежно від потреб та фінансової спроможності кожного міста.

Завдання проекту

·        закупити новий сучасний рухомий склад;

·        здійснити будівництво та реконструкцію трамвайних і тролейбусних ліній, модернізацію тягових підстанцій;

·        впровадити сучасні системи оплати проїзду та інформаційні системи;

·        зберегти та створити нові маршрути міського електричного транспорту;

·        призупинити подальше скорочення та старіння рухомого складу міського електричного транспорту.

Показники результативності проекту

Орієнтовні загальні кількісні показники від реалізації проекту становитимуть:

Заходи	Проекти під державні та місцеві гарантії (разом)
	Кількість/ протяжність	Орієнтовна вартість, тис. євро
Придбання автобусів	164 од.	21 400
Придбання тролейбусів	686 од.	146 564
Придбання трамваїв	95 од.	63 100
Будівництво тролейбусної лінії	11,05 км	5 037
Реконструкція тролейбусної лінії	20 км	1 650
Будівництво трамвайної лінії	4 км	15 000
Реконструкція трамвайної лінії	45,7 км	63 700
Упровадження системи автоматизованої оплати проїзду	-	16 216,79
Заміна тягових підстанцій	8 од.	12 000
Придбання вагонів метро	36	55 000
Реконструкція трамвайних та тролейбусних депо	-	7 000
Упровадження інформаційних систем	-	1 470
Загальна сума, євро	-	408 138

 Джерело : http://mtu.gov.ua/news/27947.html

2.Географія реалізації проекту «Міський громадський транспорт України».

Таблиця 1

Місто	Проекти ЄІБ	Сума, тис. євро
Івано-Франківськ	Придбання 9 автобусів	1 800
	Будівництво тролейбусної лінії (3,3 км)	1 200
Біла Церква	Капітальний ремонт тролейбусів, оновлення парку тролейбусів, реконструкція контактної мережі	11 000
Київ	Придбання 10 трамваїв	14 600
	Придбання 30 автобусів	5 000
	Реконструкція трамвайних ліній (9,2 км)	30 000
Луцьк	Придбання 30 тролейбусів	4363,65
	Будівництво тролейбусної лінії (2,15 км) та заміна поворотних стрілок	336,11
	Впровадження автоматизованої системи оплати проїзду	216,79
Львів	Будівництво тролейбусної лінії (5,6 км)	3500
	Придбання 9 трамваїв	9 500
	Ремонт трамвайних та тролейбусних депо та вагоноремонтних майстерень	5 500
	Реконструкція трамвайної колії  4,5 км	14000
	Придбання 50 автобусів	6 000
	Реконструкція тролейбусної лінії	500
Кременчук	Реконструкція контактної мережі	1 470
Одеса*	Капітальний ремонт та реконструкція трамвайної лінії (32 км)	19 700
	Заміна 8 тягових підстанцій	12 000
	Придбання 56 трамваїв	28 000
Суми	Придбання 22 тролейбусів	4000
Тернопіль	Придбання 10 автобусів	800
Харків	Оновлення рухомого складу метрополітену (36 вагонів)	55 000
Чернігів	Придбання 31 тролейбуса	5 000
	Реконструкція тролейбусної лінії (20 км)	1 150
Загальна сума, євро	-	234 637

Проект міста Одеси планується співфінансувати спільно з ЄБРР під державні гарантії.

Наступна таблиця містить орієнтовний перелік проектів окремих міст, які планується фінансувати за рахунок залучених кредитних коштів Європейського банку реконструкції та розвитку під місцеві гарантії.

Таблиця 2

Місто	Проекти ЄБРР	Сума, тис. євро
Біла Церква	придбання 40 тролейбусів	8 000
Вінниця	придбання 40 тролейбусів	8 000
Житомир	придбання 40 тролейбусів	8 000
Запоріжжя	придбання 25 тролейбусів	5 000
Івано-Франківськ	придбання 40 тролейбусів	8 000
Київ	придбання 138 тролейбусів	40 200
Кременчук	придбання 50 тролейбусів	10 000
Луцьк	впровадження автоматизованої оплати проїзду	6 000
Львів	будівництво трамвайної лінії (4 км)	15 000
	придбання 35 тролейбусів	7 000
	ремонт трамвайних та тролейбусних депо	1 500
	впровадження автоматизованої оплати проїзду	10 000
	придбання 65 автобусів	7 800
Миколаїв	придбання 40 тролейбусів	8 000
Одеса	придбання 40 тролейбусів	8 000
Харків	придбання 50 тролейбусів	10 000
Чернівці	придбання 40 тролейбусів	8 000
Чернігів	придбання 25 тролейбусів	5 000
Загальна сума, євро	-	173500

 Джерело : http://mtu.gov.ua/news/27947.html

3.Не задіяні у даних проектах наступні обласні центри: Рівне, Полтава, Кропивницький, Черкаси, Хмельницький, Ужгород, Херсон, Дніпро.

4.Соціальний ефект від реалізації проекту.

У цілому впровадження проекту дозволить не тільки покращити фінансовий стан підприємств, але й підвищити якість транспортних послуг, що надаються мешканцям міст: покращити екологічний стан довкілля, підвищити безпеку перевезень пасажирів, зменшити витрати часу на переїзд  та підвищити конкурентоспроможність муніципального транспорту.

Екологічний ефект досягається за рахунок економії електроенергії (витрати на електричну енергію при заміні 689 старих тролейбусів новими скоротяться майже в 2 рази) та дизельного палива (пасажиромісткість одного тролейбуса Богдан Т601.11 – 100 пасажирів, типового автобуса, який використовується на маршрутній мережі міста – 40 пасажирів. Отже, 1 тролейбус може замістити 2,5 автобуси виключно за показником пасажиромісткості. Внаслідок заміщення 1722 автобусів класу І на 689 тролейбусів відбудеться сумарне річне скорочення витрат палива, відповідно кількість викидів СО₂ (локально) зменшиться).

Додаток 2

Про діяльність компанії EasyWay

На початку 2012 року компанія стала основним джерелом інформування мешканців Львова після запровадження нової транспортної мережі міста. Подальші успіхи компанії EasyWay були пов’язані з проведенням європейського футбольного форуму Євро 2012. Компанія виступила технічним партнером приймаючих міст України, надаючи для офіційних сайтів віджет-систему Сервісу.

У 2013 році почався новий етап у розвитку компанії, а, саме, технічна підтримка громадського транспорту  України у картографічних сервісах знаних в світі ІТ-компаній Google, Yandex та Here.

Команда EasyWay на постійній основі співпрацює з багатьма міськими радами, безкоштовно надає віджет-систему Сервісу для офіційних міських сайтів та веб-порталів, забезпечуючи населення корисною та доступною інформацією про громадський транспорт.

Для користувачів також доступні безкоштовні мобільні додатки для Android та IOS, для бізнесу надається унікальна послуга API доступу, що дозволяє інтегрувати громадський транспорт у будь-яку інформаційну систему. Актуалізація інформації стосовно маршрутів приміського і міського транспорту міст України відбувається щоденно.

Джерело: https://www.eway.in.ua/about                                                                                                                                                                                    

Розділ V. Глобальні проблеми людства

Авраменко О. Л.

Черняєв М.І.

Тема дослідження: Прояв глобальних проблем у своєму регіоні

Вступ у дослідження

За 2 тижні, об’єднайте учнів у групи: «Екологи», «Демографи», «Енергетики». Надайте кожній групі випереджувальні завдання: знайти додаткову інформацію про екологічні, демографічні, енергетичні проблеми рідного краю та проаналізувати її (додаток 1 – інструктивні картки – виконати завдання позначені *).

Мета дослідження: поглибити та систематизувати знання про глобальні проблеми людства та їх прояв на локальному рівні; формувати вміння отримувати та аналізувати інформацію з різних джерел, порівнювати та робити висновки; удосконалювати навички роботи в групах, уміння вести обговорення та приймати рішення; формувати активну громадянську позицію на основі свідомого вибору.

Очікувані результати

Учень

-            аналізує прояв глобальних проблем у своєму регіоні та встановлю­є причинно- наслідкові зв'язки;

-            розуміє важливість дбайливого ставлення до природних ресурсів;

- вміє самостійно опрацьовувати матеріали додаткової літератури, електронних посібників, Інтернету;

- може працювати творчо, індивідуально та в групі; планувати, оціню­вати свою діяльність та презентувати її результати.

Методи і прийоми:

·        робота у групах;

·        картографічний;

·        робота з різними джерелами інформації.

Обладнання

Географічний атлас «Херсонська область», інструктивні та інформаційні картки.

Допоміжні матеріали

Додаток 1. Інструктивні картки №№ 1-3.

Додаток 2. Інформаційні картки №№ 1-3.

ХІД ДОСЛІДЖЕННЯ

І. ВСТУПНА ЧАСТИНА

1.1.Налаштуйте учнів на роботу, створивши позитивний психоло­гічний клімат у класі. Запропонуйте визначити власну готовність до уроку, нагадайте про необхідність бути активними, уважними, дієвими.

1.2.Запропонуйте учням, як справжнім науковцям, на основі здобутих знань під час вивчення теми «Глобальні проблеми людства» і виконання випереджувального завдання, дослідити прояв глобальних проблем у рідному регіоні.

1.3.Налаштуйте дітей на позитивне сприйняття результатів дослідження.

ІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА

2.1.Запропонуйте учням посісти місця у створених раніше групах: «Екологи», «Демографи», «Енергетики». Надайте учням інструктивні та інформаційні картки відповідно до назв груп (додатки).

2.2. Нагадайте правила роботи в групі.

2.3. Надайте можливість групам узагальнити й систематизувати інформацію про прояв глобальних проблем у рідному регіоні. Вкажіть час на виконання завдання.

2.4. Організуйте проведення презентації результатів роботи груп.

ІІІ. ПІДСУМКОВА ЧАСТИНА

3.1.Підбийте підсумки дослідження.

3.2.Висловіть свою думку щодо проведення заняття, діяльності груп.

3.3.Оцініть роботу учнів, коментуючи їхні оцінки, визначте краще дослідження.

3.4.Подякуйте за співпрацю.

Додатки

Додаток 1

Інструктивна картка № 1 «Екологи»

1.     * Завантажити сайт  http://www.menr.gov.ua/.

2.     * Навести приклади небезпечних екологічних ситуацій у Херсонській області (своєму регіоні) та назвати основні заходи, спрямовані на забезпечення екологічної безпеки (рубрики «Діяльність» - «Доповіді про стан навколишнього природного середовища» - «Регіональні доповіді про стан навколишнього природного середовища»).

3.     * Назвати структури, що забезпечують державний та громадській контроль за станом довкілля у даному регіоні.

4.     Прочитати матеріал інформаційної картки №1 і проаналізувати його.

5.     Заповнити таблицю.

Екологічні проблеми рідного краю

№ п/п	Екологічні проблеми	Їх сутність	Причини виникнення	Шляхи вирішення
1.	Забруднення повітря
2.	Забруднення водойм
3.	Деградація грунтів
4.	Підтоплення території

Інструктивна картка № 2 «Демографи»

1.     * Завантажити сайт Головного управління статистики у Херсонській області (своєму регіоні) (http://www.ukrcensus.gov.ua/).

2.     * Використовуючи дані демографічного паспорту Херсонської області (свого регіону), визначити показники, що характеризують демографічні проблеми регіону (http://database.ukrcensus.gov.ua/Mult/Dialog/statfile1_c_files/pasport1.htm?65).

3.     Прочитати матеріал інформаційної картки №2 і проаналізувати його.

4.     Заповнити таблицю.

Демографічні проблеми рідного краю

№ п/п	Демографічні проблеми	Їх сутність	Причини виникнення	Шляхи вирішення
1.	Депопуляція населення
2.	Демографічне навантаження
3.	Старіння населення
4.	Тривалість життя

Інструктивна картка № 3 «Енергетики»

1.     * Використовуючи додаткову літературу та Інтернет-джерела, зібрати інформацію про розвиток енергетики у своїй області та регіоні, проаналізувати її. Визначити сировинну базу розвитку енергетики в регіоні.

2.     * «Укргідроенерго» планує розпочати будівництво другої черги Каховської гідроелектростанції в кінці 2017 року. Оцініть вплив можливої реалізації проекту на навколишнє природне та соціальне середовище, а також культурну спадщину регіону.

3.     Прочитати матеріал інформаційної картки №3 і проаналізувати його.

4.     Заповнити таблицю

Енергетичні проблеми рідного краю

№ п/п	Енергетичні проблеми	Їх сутність	Причини виникнення	Шляхи вирішення
1.	Ресурсозабеспеченість
2.	Енергозбереження
3.	Забруднення природи

Додаток 2

Інформаційна картка № 1 «Екологи».

Міста – це райони найбільш концентрованих проявів антропогенних впливів на географічну оболонку в процесі природокористування.

Вплив міст на навколишнє середовище в найбільш загальному виді проявляється в таких напрямах:

•  зміна клімату і мікроклімату міст, як внаслідок теплового забруднення, так і в
результаті змін альбедо поверхні, мікрорельєфу тощо:

•  трансформація рельєфу, геологічного та гідрогеологічного середовища;

•  зміна рослинності та тваринного світу;

•  перетворення ґрунтів в штучні утворення – техноземи;

• зміна речовинного складу атмосфери міст у результаті промислових та
транспортних викидів;

• перетворення поверхневих вод, які протікають через або поряд з містом, в
потоки розчинів солей, металів, штучних хімічних сполук.

Місто Херсон не є винятком і за майже 240 років свого існування змінило стан природних ландшафтів на правому березі пониззя Дніпра. Наведемо деякі приклади.

Будівництво численних споруд в місті об'єктивно збільшує навантаження на верхній лесовий шар геологічного середовища Херсона. Ущільнення грунту, а також розчинення і винос солей грунтовими водами на тлі його безперервного змочування грунтовими та поверхневими водами приводить до явища, що має назву суфозія, наслідком якого є просідання грунту. Такі депресивні форми рельєфу утворюють невеликі замкнуті улоговини, які, в свою чергу, концентрують поверхневий дощовий стік, що тільки погіршує загальний гідрогеологічний стан міста. Просідання ґрунту викликає подальше піднімання ґрунтових вод, їх забруднення, руйнування будівель.

Високий рівень ґрунтових вод в місті спричиняє ще одне небезпечне геологічне явище – зсуви. У Херсоні зсувонебезпечним районом є правий високий берег річки Дніпро, Кошової та Вірьовчиної. Особливо небезпечна ситуація може виникнути при швидкому перезволоженні глинистого шару, по якому сповзає тіло зсуву, що може бути при затяжних опадах або аваріях каналізаційних і водопровідних мереж.

Ґрунти міста Херсона, як і взагалі ґрунти інших міст, інтенсивно забруднюються. Причиною цього є велике скупчення автомобільного транспорту, виробництв, а також специфічний вітровий режим міста, який сприяє осадженню забруднювачів із повітря на поверхню ґрунту. Іншим джерелом хімічного забруднення є витоки каналізаційних вод та ґрунтові води. Специфічною особливістю ґрунтів міста є наявність не тільки хімічного забруднення, а й забруднення будівельним сміттям (бетон, цегла, скло, кераміка тощо), що дуже впливає на механічні та фізичні властивості ґрунтів, які визначають в значній мірі їх родючість.

Але найбільш небезпечним є хімічне забруднення ґрунтів, тому що воно є джерелом вторинного забруднення повітря, поверхневих вод, рослин. Висока кількість днів з вітрами в Херсоні приводить до наднормативної запиленості повітря, що є звичайним для степової зони України, 3 поверхні ґрунту в приземні шари повітря видувається велика кількість токсичних речовин, зокрема важких металів, окислів сірки та фенолів.

Ґрунтові забруднювачі легко вимиваються та розчиняються дощовими водами, при снігорозтаванні, поливах та змиваються в зливову каналізацію, яка практично без попередньої очистки попадає в водойми, що оточують Херсон. З цими водами, крім важких металів, нафтопродуктів, окислів сірки, азоту , фосфору, можуть бути скинуті розчини кухонної солі, яка інколи використовується комунальними службами як засіб боротьби із ожеледдю.

Інформаційна картка № 2 «Демографи»

Серед демографічних показників найінформативнішими є середня тривалість життя, народжуваність, загальна й дитяча смертність, переселення людей.

Які характерні особливості демографічних показників? Сучасна людина змушена адаптуватися не тільки до природних, а й до створених нею штучно умов, які здебільшого негативно впливають на такий демографічний показник, як тривалість життя.

У наш час середня тривалість життя в Україні зменшується.

Проте вона різна у чоловіків та жінок. Україна за тривалістю життя чоловіків посідає 29 місце в Європі й 49 у світі, а жінок – 27 і 39 місця відповідно. Різке зниження середньої тривалості життя в Україні зафіксовано з 1987 р. (у чоловіків - приблизно на три, а у жінок – на два роки). Таке скорочення вважають безпрецедентним для мирного часу й пов'язують переважно з екологічним забрудненням і наслідками катастрофи на Чорнобильській АЕС та соціально-економічною кризою в країні.

Народжуваність – це процес оновлення суспільства за рахунок появи нового життя. Україна належить до країн із низькою народжуваністю. Рівень народжуваності в Україні давно не забезпечує простого відтворення населення.

Основними причинами зниження народжуваності в Україні вважають:

- катастрофічне зниження життєвого рівня переважної більшості населення внаслідок соціально-економічної кризи;

- невирішеність екологічних проблем, загострених наслідками Чорнобильської катастрофи;

- соціально-психологічний дискомфорт, невпевненість у зміні найближчим часом ситуації на краще.

Крім зниження народжуваності та відтворення населення, демографічну ситуацію в Україні погіршує підвищення рівня смертності. Це один з важливих показників, що характеризує добробут людей, умови їхньої праці та побуту, досягнення медицини і всієї системи охорони здоров'я.

Смертність визначають відношенням кількості померлих до загальної кількості населення. За останні роки в окремих областях України (Київській, Чернігівській, Сумській, Полтавській, Донецькій та ін.) рівень смертності значно перевищив рівень народжуваності. Серед основних причин смертності перше місце посідають серцево-судинні хвороби, друге – злоякісні новоутворення, третє – нещасні випадки, отруєння та травми, четверте – хвороби органів дихання.

Звертає на себе увагу різке збільшення смертності працездатного населення від нещасних випадків, отруєнь і травм як у чоловіків, так і жінок. Зросла смертність внаслідок алкоголізму, наркоманії, збільшилася кількість самогубств.

Важливою характеристикою демографічної ситуації в країні є дитяча смертність, особливо серед немовлят, тобто дітей до одного року. Цей показник здавна слугує оцінкою соціального благополуччя суспільства.

Останніми роками в Україні посилився еміграційний процес. Негативним у ньому є те, що країну покидає молодь, соціально активна частина населення. Причиною цього є нестабільність соціально-економічних процесів. Втрата такої частини населення завжди негативно позначається на розвитку держави.

Демографічна ситуація на території Херсонської міськради.

На 1 січня 2017 року на території Херсонської міськради, за оцінкою, проживало 331,5 тис. осіб. Упродовж 2016 року чисельність наявного населення зменшилась на 1842 особи.

Зменшення чисельності населення по Херсонській міськраді відбулося як за рахунок природного скорочення на 1475 осіб, так і міграційного – на 367 осіб. Упродовж минулого року, порівняно з 2015 роком, спостерігалося зменшення кількості народжених на 121 особу та кількості померлих – на 137 осіб. У розрахунку на 1000 населення рівень народжуваності знизився з 10,8 до 10,5 особи, а рівень смертності – з 15,3 до 15,0 померлих.

Джерело: http://www.city.kherson.ua/articles/demografichna-situaciya

Демографічна ситуація на Херсонщині станом на 1 квітня 2017 року.

Чисельність наявного населення області, за оцінкою, станом на 1 квітня 2017р. становила 1053,3 тис. осіб. Упродовж січня-березня 2017р. чисельність населення зменшилась на 2402 особи, повідомляє обласне управління статистики.

Зменшення чисельності населення області відбулося за рахунок природного скорочення на 2041 особу, міграційного – на 361 особу.

Порівняно з січнем-березнем 2016р. обсяг природного скорочення у січні-березні 2017р. збільшився на 238 осіб, або з 6,8 до 7,9 особи у розрахунку на 1000 населення. Кількість живонароджених в області упродовж січня-березня 2017р. проти відповідного періоду 2016р. зменшилась на 226 осіб, а рівень народжуваності зменшився з 10,1 до 9,4 немовлят у розрахунку на 1000 наявного населення. Порівняно з січнем-березнем 2016р. число померлих у січні-березні 2017р. збільшилось на 12 осіб, а рівень смертності зріс з 16,9 до 17,3 померлих.

Джерело: http://most.ks.ua/news/url/demografichna_situatsija_na_hersonschini_stanom_na_1_kvitnja_2017_roku

Інформаційна картка № 3 «Енергетики»

Основними причинами загострення паливно-енергетичної та сировинної проблем є зростання масштабів залучення у виробничий процес природних ресурсів та їх обмежена кількість на планеті.

Використання паливно-енергетичних і сировинних ресурсів на сьогодні зростає значними темпами. На кожного жителя планети виробляється 2 кВт енергії, а для забезпечення загальновизнаних норм якості життя необхідно 10 кВт. Такий показник досягнутий лише у розвинених країнах світу.

У зв'язку з цим нераціональне використання енергії у поєднанні зі зростанням народонаселення та нерівномірним розподілом паливно-енергетичних ресурсів різних країн та регіонів призводить до необхідності нарощення їх виробництва. Проте, енергетичні ресурси планети обмежені. Наприклад, при запланованих темпах розвитку ядерної енергетики сумарні запаси урану будуть вичерпані в перші десятиліття ХХІ ст. Тому людство активно шукає і використовує нетрадиційні джерела енергії.

Наведемо приклади використання нетрадиційних джерел енергії у Херсонській області.

12 червня 2017 року відбулося урочисте відкриття фотогальванічної електростанції «Білозерка» встановленою потужністю 9 МВт у Білозерському районі Херсонської області.

На даний час на Херсонщині вже встановлено 51,86 МВт наземних сонячних електростанцій. Протягом останніх кількох років землі області все більше покриваються сонячними панелями та вітровими станціями. Область посідає лідируюче місце серед регіонів України по потенціалу сонячної енергії (310 тис тон умовного палива в рік).

ФЕС «Білозерка» є третьою станцією, побудованою в області з початку року. За словами першого заступника директора ТОВ «Подільський Енергоконсалтинг», компанії, що входить до складу холдингу KNESS, Юрія Таранюка: «Даний об’єкт є «продуктом» національного виробництва, все електротехнічне обладнання станції, окрім PV-панелей, вироблено в Україні, зокрема це 4228 опорних металоконструкцій, 9 інверторих станцій PVIS.1000 та шафи з’єднань PJB. Плани керівництва області щодо запуску виробництва сонячних модулів свідчать про те, що будувати станції з майже 100% національною складовою стане цілком можливо».

Електростанція займає площу 19,9 га і щорічно генеруватиме близько 14,116 млн. кВт-год електроенергії, зменшуючи майже на 13,9 тис. тонн за рік кількість викидів СО₂ в атмосферу. Будівництво сонячної електростанції тривало лише 2 місяці.

У результаті співпраці місцевої влади, інвесторів та генпідрядної організації групи компаній KNESS за перший квартал 2017 року на Херсонщині побудовано 18 МВт сонячної генерації, а до кінця року планується введення ще трьох станцій, встановленою потужністю 45,5 МВт. Вклад інвестиційної групи у будівництво цих сонячних станцій складає 50 млн. дол.

Варто зазначити, що під час будівництва близько 300 жителів прилеглих сіл і міст отримали роботу, а після запуску кожної зі станцій, для їх експлуатації необхідно близько 10 робочих місць, які, в першу чергу, надаються жителям села, міста та району, в якому розташована станція.

Довідка про компанію генпідрядника: KNESS – група компаній, що працює в сфері традиційної та відновлювальної енергетики. До складу групи входять: інжинірингова компанія, підприємство-виробник українського інверторного обладнання та металоконструкцій для сонячних електростанцій, підприємство з сервісного та експлуатаційного обслуговування сонячних станцій.

З 2012 року компанією побудовано понад 25 сонячних електростанцій загальною потужністю 157 МВт у Вінницькій, Херсонській, Одеській, Кіровоградській, Дніпропетровській областях.

Семенюк В. І.

ПРОЯВ  ГЛОБАЛЬНИХ  ПРОБЛЕМ  У  СВОЄМУ  РЕГІОНІ

Вступ у дослідження

Однією з наскрізних ліній  сучасної шкільної географічної науки є вивчення та дослідження свого регіону як складової природного та природно-техногенного середовища географічної оболонки Землі.  Соціально-економічна географія все більше «вторгається» у вивчення регіональних проблем, які набули особливої гостроти і вийшли у перші ряди глобальних проблем людства.

Географія є не тільки джерелом відомостей про наявні проблеми свого регіону, а й через дослідницьку діяльність спонукає майбутнього громадянина України бути небайдужим до збереження природних благ своєї батьківщини, усвідомлення необхідності підвищення соціально-економічного рівня та збереження політичної стабільності у своєму регіоні, який є одним з найцінніших для всієї країни.

Мета:

Ø сформувати уявлення про глобальні проблеми свого регіону, причини їх виникнення, негативні наслідки  та шляхи подолання;

Ø поглибити в учнів аналітико-синтетичний підхід до розв’язання регіональних проблем;

Ø навчити учнів вбачати в майбутньому зміни, розвивати дослідницькі навички, вміння робити висновки та застосовувати в практику набуті знання;

Ø виховувати почуття громадянської відповідальності за ситуацію, що склалася в регіоні, небайдужість до негативних проявів людської діяльності в своєму населеному пункті.

Вимоги до рівня підготовки учнів

Учень:

знає – причини і наслідки глобальних проблем, що виникли у регіоні;

розуміє – суть і важливість вирішення нагальних глобальних проблем свого регіону для його подальшого розвитку;

вміє – застосувати здобуті знання для вирішення місцевих проблем свого населеного пункту;

може – спрогнозувати зміни, до яких призведе сучасна діяльність або бездіяльність людини.

Методи і прийоми:

Ø випереджальне завдання;

Ø дискусія;

Ø географічний практикум з елементами тренінгу;

Ø мозковий штурм;

Ø асоціативний кущ.

Обладнання: карта адміністративно-територіального поділу України; контурна карта своєї області; сигнальні картки; гаджети з доступом до мережі Internet.

Допоміжні матеріали:

Додаток 1. Схема локальних проблем свого регіону.

Додаток 2. Таблиця «Порівняльна характеристика прояву глобальних проблем».

Додаток 3. Таблиця «SWOT – аналіз. Будівництво».

ХІД  ДОСЛІДЖЕННЯ

І. ВСТУПНА ЧАСТИНА ДОСЛІДЖЕННЯ

1.1. Запропонуйте учням поглянути у вікно і висловити думку про побачене. Запитайте, чи те саме бачили люди на цьому місці 100, 200 років тому. Що вплинуло на зміни? Чи буде незмінним краєвид у майбутньому?

1.2. Зверніть увагу дітей на двобічність людської діяльності: іі позитивні і негативні наслідки. Запропонуйте учням пояснити вираз: «Людина – причина всіх змін. З неї все починається, нею все і закінчується».

ІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1. Нагадайте учням класифікацію глобальних проблем людства.

2.2. Дайте завдання визначити переваги фізико-географічного розміщення вашої області в складі України, значущості у внутрішніх і зовнішніх економічних і політичних відносинах.

2.3. Використайте прийом «Асоціативний кущ». Запропонуйте учням заповнити схему «Глобальні проблеми мого регіону» (Додаток 1), після визначити пріоритетні з загального переліку за допомогою сигнальних карток.

2.4. Об’єднайте клас у команди, кожна з яких має порівняти проблеми регіону з проблемами України, окремих країн Європи, визначивши ситуацію, що склалася в своїй місцевості (краща або гірша, ніж по країні в цілому та європейських країнах). Довідки про прояв глобальних проблем в Україні та провідних країнах Європи підготовані учнями як випереджальне завдання. (Доцільно враховувати участь учнів, що підготували випереджальне завдання, в роботі групи з відповідною темою). Надайте учням час для заповнення таблиці (Додаток 2).

2.5. Проведіть географічний практикум з елементами тренінгу, запропонувавши виділити території та населені пункти своєї області певним кольором відповідно до виду проблеми, наприклад: зелений – екологічна, коричневий – техногенна і т.п.  (Карта матиме невизначений  брудний колір, так, як для кожної частини області характерні декілька проблем. Діти демонструють свою роботу учителю та один одному.) Поцікавтеся, чи сподобався учням вигляд своєї місцевості?  Запропонуйте дітям вирішити проблему непривабливості свого регіону прямо зараз (порвати папір). Чи можна вирішити проблеми так легко в дійсності?

 2.6. Роботу в командах продовжити, запропонувавши кожній  групі провести SWOT-аналіз певного виду сучасної людської діяльності (сільське господарство, розробка корисних копалин, будівництво, електроенергетика тощо) (Додаток 3), використовуючи інформацію з мережі Internet.

2.7. Надайте слово кожній команді для презентації результатів проведеного аналізу (діти визначають, що все ж переваг більше, а недоліки можна мінімалізувати за умови раціонального природокористування).

ІІІ. ПІДСУМКОВА ЧАСТИНА ДОСЛІДЖЕННЯ

1. Запропонуйте пояснити вираз: «Мислити глобально – діяти локально!».

2. Оцініть роботу учнів на уроці.

3. Дайте домашнє завдання написати есе «Моє місто (село) майбутнього», в якому описати зміни, що покращать ситуацію в регіоні в майбутньому на основі власних пропозицій.

Додатки

Додаток 1

Схема глобальних проблем свого регіону (приклад)

Вирубка дерев

Стихійні сміттєзвалища

Підприємства промисловості

Область межує  з Кримом (

Видобуток мінеральних ресурсів

Виїзд населення на заробітки

                                                   Джерело, чинник

Додаток 2

Порівняльна характеристика прояву глобальних проблем

Глобальна проблема	Мій регіон	Україна
Проблема війни і миру		Нестабільна. Ведення військових дій на Сході країни. Анексія Криму.
Екологічна		Наявне радіаційне забруднення, відходами промисловості,  проблема опустелення, браконьєрство
Енергетична і сировинна		Нестача сировини для ТЕС у зв’язку з окупацією Донбаса,  загроза виникнення техногенних катастроф ГЕС, АЕС)
Демографічна		Депопуляція. Від’ємний показник природного приросту. Велика частка населення старшої вікової групи
Економічна		Слабкий розвиток малого бізнесу, застаріле оснащення виробництв, малі обсяги інвестицій

Додаток 3

SWOT – аналіз. Будівництво

переваги	недоліки
Забезпечення населення житлом, шляхи сполучення, розвиток економіки, зайнятість населення	Використання мінеральних ресурсів (вичерпні, не відновлювальні)
можливості	загрози
Будівництво хмарочосів, надземних транспортних сполучень, підземні резервуари, використання штучних будівельних матеріалів	Знищення природних територіальних комплексів, природних ландшафтів

Відомості про авторів:

Авраменко Олександр Леонідович – вчитель географії Костянтинівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Горностаївської районної ради Херсонської області;

Васильєва Жанна Олексіївна – вчитель географії Долинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Чаплинської районної ради Херсонської області;

Верлата Лариса Євгенівна – вчитель географії Бериславської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 Бериславської районної ради Херсонської області;

Перевозчикова Людмила Вікторівна – вчитель географії Херсонської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 46 Херсонської міської ради;

Петрова Світлана Анатоліївна – вчитель географії Олешківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 2 Олешківської районної ради Херсонської області;

Редько Світлана Степанівна – вчитель географії Новоолексіївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 2 Генічеської районної ради Херсонської області;

Семенюк Вікторія Іванівна – вчитель географії Східненської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Білозерської районної ради Херсонської області;

Солодовник Алла Дмитрівна – вчитель географії Каїрської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Горностаївської районної ради Херсонської області;

Уманська Вікторія Вікторівна – вчитель географії Херсонської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №55 Херсонської міської ради;

Філончук Зоя Володимирівна – кандидат педагогічних наук, завідувач науково-методичної лабораторії географії та економіки  КВНЗ «Херсонська академія неперервної освіти»;

Черняєв Микола Іванович - вчитель географії Каланчацької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 2 Каланчацької районної ради Херсонської області;

Яцкова Олена Іванівна – вчитель географії Херсонської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №13 Херсонської міської ради.